Українські народні прислів'я та приказки: природа, її явища
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Українські прислів'я та приказки за темами: |
| Праця. Господарство Знання та уміння Природа, її явища Козаки, козацтво Кохання Мова Москалі Шлюб. Родина і родинні стосунки Сирітська і вдовина доля |
- На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
- Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!
- Мороз не велик, та стоять не велить.
- Буває март за всіх варт.
- Як прийде марець, то замерзне старець.
- Вночі тріщить, а вдень плющить.
- Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
- Блискавка блисне — й камінь трісне.
- До першого грому земля не розмерзається.
- Грім гримить — хліб буде родить.
- Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.
- Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.
- Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
- Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
- Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
- Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
- Як прийшов май — у землю дбай, прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь!
- Майська роса коням краще вівса.
- Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!
- Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.
- Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.
- Сій овес в кожусі, жито в брилі.
- Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
- Посій в пору, будеш мати зерна гору.
- Хто рано посіє, рано й пожне.
- Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.
- Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.
- Посієш вчасно, то і вродить рясно.
- Не вважай на урожай, а гречку сій.
- Весна днем красна, а на хліб тісна.
- Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
- Де багато пташок, там нема комашок.
- Як багацько птиць — не буде гусениць.
- Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть.
- діждемо літа та нажнемо жита — по ставимо в копки та вдаримо гопки.
- Раді люди літу, а бджоли цвіту.
- Раз літо родить.
- Двічі літа не буває.
- Влітку один тиждень рік годує.
- Літо на зиму робить.
- Літо збирає, а зима з'їдає.
- Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.
- Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
- Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка.
- Як зелене жати, то нічого не мати.
- Садок літом — як кожух зимою.
- Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.
- Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь!
- Зима спита, де літом був.
- Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.
- Сім год мак не родив і голоду не було.
- Як уродить метлиця, буде хліб сниться.
- Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.
- Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
- Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
- І за доброї години ожидай лихої днини.
- У петрівку день — рік.
- Восени ложка води, а цебер грязі.
- Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде.
- Прийшов спас — держи рукавиці про запас.
- Прийде врем'ячко — достигає яблучко й само відпаде.
- Восени і курчата курми будуть.
- Восени і горобець багатий.
- Осіння муха боляче кусає.
- Пищить снігур — скоро зима буде.
- Синиця пищить — зиму віщить.
- Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
- Сумний грудень і в свято, і в будень.
- Зимою сонце світить, та не гріє.
- Зимове сонце — як вдовине серце.
- Зимне тепло — як мачушине добро.
- Зимою сонце крізь плач сміється.
- Як зазиміє, то й жаба оніміє.
- Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
- Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
- Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.
- Зимою деньок, як комарів носок.
- Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
- Якби не зима, то б літо було довше.
- Зимою бійся вовка, а літом мухи.
- Зима без снігу — літо без хліба.
- Багато снігу — багато хліба.
- Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
- В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.
- Як не труси остання крапля в труси.
- Доки грім не гряне, мужик не перехреститься.
