Болгарські прислів'я
Прислів'я болгарів.
Цитати
[ред.]- І горобець на кішку костричиться.
- Барабан великий, та порожній.
- Бачиш ведмедя в пасіці сусіда — знай, що й твою одвідає.
- Бог дає, та в комору не кладе.
- Борода прийшла зарано, розум запізнився.
- Брехня швидко на майдан виходить.
- Був молодий та зелений — горнулись дівчата до мене, а став старий — то загули мухи круг мене.
- В кого лиха жінка, тому й пекла не треба.
- Від мовчання голова не болить.
- Віддавай дочку, поки стукають до твоїх воріт, бо сам потім кинешся стукати.
- Де гине багато, там не питають, хто вмер.
- До чужої їди солі не клади.
- Добра мова далеко йде, погана ще далі.
- Дощ іде, сонце пече — жениться дідько.
- Жіночий язик гостріший за турецьку шаблю.
- З терну та в глід.
- З чужим розумом у парламент не йдуть.
- Задумався, як свиня перед колядою.
- Затуляє сонце решетом.
- Зрадів, як сирота сонцю.
- Був молодий та зелений — горнулися дівчата до мене, а став старий — то загули мухи круг мене.
- Городник хоче дощу, а гончар — сонця; за кого ж мені молитися, якщо обидва мої зяті?
- Запитали собаку: «Який пліт можеш перескочити?» «Залежить від дрюка», — відповів.
- Коли в тебе щось на умі, не розказуй те кумі.
- На вченого коня вузда не потрібна.
- Погнався за зайцем, наскочив на вовка.
- Пусти муху на долоню, захоче й на бороду.
- Туди, де — кажуть — багато ягід, іди з малим кошиком.
- Хоч би лисиця й черницею назвалась, до курей її не пускай.
- Швидше, дочко, давай їсти, бо я в гостях була.
- Його життя — як місяць: коли повне, коли щербате.
- Краще одна свічка перед тобою, ніж дві за тобою.
- Людиною був, коли спав.
- Мертве око сльози не пускає.
- Молодому женитися рано, а старому — пізно.
- На весілля чекай, поки двічі покличуть, а на похорон сам іди.
- На голові сонце, а на серці сніг.
- На жінку дивляться — як у хаті, а на чоловіка — що в хаті.
- На колючий терен — гостра лопата.
- На низенького осла кожен сідає.
- Нащо йому борода, як порожня голова.
- Не будь очкуром для чужих штанів.
- Не маєш чорноокої — цілуй кислооку.
- Ожени сина, коли хочеш; віддай дочку, коли можеш.
- Осел не товар, зять не рідня, а верба не дерево.
- Поки людина себе не зганьбить, ніхто її не зганьбить.
- Поки серце не заболить, око не заплаче.
- Поранений соловейко не співає.
- Порожній мішок прямо не стоїть.
- Пуста балачка кишені не наповнить.
- Роботящої жінки злидні бояться.
- Сусідська курка гускою здається.
- Тікай, лихо, бо зло доганяє.
- Тільки стань вівцею, а вовки вже є.
- Ти мені, мамо, щастя дай, а тоді хоч на смітник викидай.
- Той, хто мудро мовчить, розумно говорить.
- Туди, де ненавидять, не ходи; туди, де люблять, не вчащай.
- Турок розбагатіє — жінку бере, а болгарин — хату ставить.
- У злагоді і полин — мед.
- Хлопець одружується, коли хоче, а дівчина — коли сватають.
- Хто в морі тоне — і за змію хапається.
- Хто на чужім возі їде, з півдороги пішки йтиме.
- Хто не знає міри, тому немає віри.
- Червива груша сама падає.
- Чи його жінка гладила, чи його кішка дряпала.
- Ягнячих шкір на базарі більше, ніж овечих.
- Язик ріже дужче від ножа.
- Якщо не віддають за мене старшої дочки, то ще благатимуть щоб узяв меншу.
- Возом гною можна закидати коштовний камінь, але гній вивітриться, а камінь знову блищатиме.
- Діжку без дна можна заповнити тільки обіцянками.
- Золоті гори обіцяє зазвичай не їх власник.
- Підвищили його невиправдано по службі — не протестував. Понизили справедливо — куди тільки не скаржився!
- Почуття справедливості розподілено між людьми дуже несправедливо.
- Той, хто ніколи не сміється, — несерйозна людина.
- Хто не має власної думки, схожий на пробку в морі: вона ніколи не тоне, але хвилі кидають нею, куди хочуть.[1]
Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Болгарські прислів'я на сайті aphorism.org.ua
