Соломон

Соломон

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Соломо́н (дав-євр. שְׁלֹמֹה, Шломо́; грец. Σαλωμών, Σολωμών) — третій єврейський цар, останній правитель об'єднаного Ізраїльського царства в 965—928 до н. е., у період його найвищого розквіту.

Цитати

Про мудрість

Мудрий слухає та приймає ще більше настанов, розумний знаходить мудре керівництво, щоб розуміти прислів'я і загадкові вислови, слова мудрих та їхні загадки. — Прислів'я 1:5-6.

Тільки безглузді нехтують мудрістю і повчанням. — Прислів'я 1:7.

Прислуха́йся, мій сину, до повчання батька і не відкидай настанов своєї матері, бо вони — мов розкішний вінець на твоїй голові та гарна прикраса на твоїй шиї. — Прислів'я 1:8-9.

Єгова дає мудрість, з його уст походить знання і розважливість. Він зі своєї скарбниці наділяє праведних мудрістю, щит він для тих, хто в непорочності ходить. — Прислів'я 2:6-7.

Не будь мудрим у власних очах. Бійся Єгови і відвертайся від зла. — Прислів'я 3:7.

Щаслива людина, яка знаходить мудрість, і чоловік, який набуває розважливості, тому що здобути мудрість ліпше, ніж набути срібло — такий здобуток дорожчий від золота. — Прислів'я 3:13-14.

Мудрість цінніша, ніж корали, і ніщо з того, чого ти бажаєш, не зрівняється з нею. В її правій руці — довголіття, а в лівій — багатство і слава. Шляхи її — шляхи приємні, і всі дороги її мирні. Для тих, хто її тримається, вона — дерево життя, і ті, хто міцно вхопився за неї, будуть названі щасливими. — Прислів'я 3:15-18.

Є золото, а також багато коралів, але цінніше за все це — уста мудрі. — Прислів'я 20:15.

Мудрий може вдертися в місто сильних і зруйнувати міць, на яку вони покладаються. — Прислів'я 21:22.

Про смерть

Мудрий широко відкриває очі, а безглуздий ходить у темряві. Але я зрозумів також, що їх усіх чекає той самий кінець. — Екклезіаста 2:14.

Бо ні про мудрого, ні про безглуздого не залишиться довга пам'ять. У прийдешні дні всі будуть забуті. Мудрий помирає так само, як і безглуздий. — Екклезіаста 2:16.

Якою людина вийшла з утроби матері, такою і піде — піде нагою, якою і прийшла. Вона нічого не може забрати з собою за всю свою тяжку працю. — Екклезіаста 5:15.

І це теж велике нещастя — якою людина прийшла, такою й відійде. Тож який пожиток з тяжкої праці має той, хто трудиться на вітер? Щодня він їсть у темряві, у великому розчаруванні, хворобах та гніві. — Екклезіаста 5:16.

Ліпше добре ім'я, ніж дорогоцінна олія, і ліпше день смерті, ніж день народження. — Екклезіаста 7:1.

Ліпше іти в дім жалоби, ніж у дім святкування, бо такий кінець кожної людини, і живому варто взяти це до серця. — Екклезіаста 7:2.

Усіх чекає той самий кінець — праведних і неправедних, добрих, чистих і нечистих, тих, хто жертви приносить, і тих, хто їх не приносить. — Екклезіаста 9:2.

Ось яка сумна річ діється під сонцем: оскільки всіх чекає однаковий кінець, то серце людей сповнене злом. Поки вони живуть, в їхньому серці панує безумство, а потім вони помирають. — Екклезіаста 9:3.

Хто перебуває серед живих, той має надію, тому що живому собаці ліпше, ніж мертвому леву. Бо живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають і більше не мають нагороди, оскільки всі спогади про них відійшли в минуле. Також зникла їхня любов, їхня ненависть і їхні ревнощі, і вони вже не мають частки в тому, що робиться під сонцем. — Екклезіаста 9:4-6.

Усе, що в змозі робити твоя рука, роби з усіх сил, бо в могилі, куди ти йдеш, немає ні праці, ні задумів, ні знання, ні мудрості. — Екклезіаста 9:10.

Інше

Всі потоки течуть у море, але море не переповнюється. Звідки потоки витікають, туди й вертаються, щоб знову текти. — Екклезіаста 1:7.

Весь час людина панує над людиною їй на шкоду. — Екклезіста 8:9.

Праведність славить народ, а безбожність приносить сором.

Праведний їсть досита, а черево беззаконника знемагає від надмірного.

Благочестя є мудрість; утримуватися від зла — це знання. Тому мудрість стосується споглядання вічного, а знання — дії.

Дурний вважає свій шлях простим; розумний слухає поради.

Нерозумний ганьбить ближнього свого, а розумна людина мовчить.

Дурний нехтує батьківською наукою, а хто зважає на докір — добрий розум має.

Усе суєта суєт. Даремно й намагатися спіймати вітер.

Як міль — одягу, черв’як — дереву, так смуток шкодить серцю людини.

Не допоможе багатство в день гніву, правда ж врятує від смерті.

Пообіцяв — виконай! Краще не обіцяти, ніж обіцяти й не виконати.

Із плодів вуст своїх людина насичується добром, і за вчинки рук людини — нагорода їй.

Розумне серце шукає знання, уста ж бездумних дурницями живуть.

Хто стереже уста свої, той вберігає душу; горе тому, хто широко відкриває рота.

Хто шкодує лозини, той ненавидить свого сина, а хто любить, той з дитинства карає його.

Попереду загибелі йде гординя. А попереду падіння — зарозумілість.

Хто хоче приятелів мати, мусить і сам приязним бути; друг буває від брата прихильніший.

Передай Господу справи свої, і починання твої здійсняться.

Книга приказок Соломонових (переклад І. Огієнка)

Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. — Розділ 1, вірші 8 та 9

Якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання. — Розділ 2, вірші 3-5

Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки. — Розділ 3, вірші 5, 6

Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!.. — Розділ 6, вірші 6-11

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів! — Розділ 6, вірші 16-19

Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його. — Розділ 10, вірш 1

Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба. — Розділ 11, вірш 1

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє. — Розділ 11, вірш 24

Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради. — Розділ 12, вірш 15

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток. — Розділ 14, вірші 12, 13

Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає. — Розділ 15, вірш 1

Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. — Розділ 16, вірш 18

Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний. — Розділ 18, вірш 24

Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий." — Розділ 20, вірш 1

Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина. — Розділ 20, вірш 29

Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа. — Розділ 21, вірш 30

Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото. Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив. — Розділ 22, вірші 1, 2

Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї. — Розділ 22, вірш 6

Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя. Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум. — Розділ 23, вірші 22, 23

Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. — Розділ 24, вірш 3

Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого. — Розділ 25, вірш 11

Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак. — Розділ 26, вірш 11

Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських! — Розділ 30, вірші 24-28

Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! — Розділ 31, вірш 30

Джерела

• Біблія. Переклад нового світу. — Brooklyn, New York: Watch Tower Bible and Tract Society of New York, Inc, 2014. — 1797 с.
• Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К. : Богдана, 2009. — 156 с.: іл. ISBN 978-966-425-003-7
• Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (переклав І. Огієнко)