Мо́лох, Моле́х, Мелькарт, Мелек — шановане в Ханаані, Палестині, Фінікії та Карфагені божество природи та сонця, в жертву якому спалювали живцем людей, особливо дітей. Біблія забороняла ізраїльтянам поклонятися йому.
Сидить собі наш бог в спокою,
на нас спідлоба задививсь —
такою жертвою страшною
не наситивсь, не вдоволивсь!
Та що ж він зробить, як не може,
хоч кажуть вам, що має власть?
В нічім вам Молох не поможе,
а все зжере, що нарід дасть; молитов ваших не почує,
а ваших жертв не потребує![1] — Осип Маковей «Молох» (збірка «Поезії», 1895).
— Гісем
Не шле він на нікого кари,
не мститься ні на слугах злих,
він помічний збирати дари,
бо сам є наймитом у них.
Жреці давно себе здурили,
а нас обманюють тепер —
і так вам марно попалили
безпомічних дочок, сестер!
Вже знищив Молох жертв так много,
а нам так з ним, як і без нього![1] — Осип Маковей «Молох» (збірка «Поезії», 1895).
— Гісем
Чорний Ворон: Ця доброта і довірливість загубили наш край. Теж мені, християнський звичай… Тіна: Ти що, язичник? Чорний Ворон: Бог один. Але я не знаю книги, кривавішої за Біблію. Тіна: Тобто? Чорний Ворон: Там кожна сторінка залита кров'ю, якою впивається і ніяк не нап'ється Єгова. Їхній бог навіть єгипетські ріки перетворює на кров. Давид убиває рідного сина Урію, Соломон прямо в скинії убиває свого чесного сина-воїна Йоава… Де ще так оспівано Молоха? Тіна: То Старий Завіт. Чорний Ворон: Завіт кровожерливих інстинктів? Тіна: Хай так. Але до чого тут християнство? Чорний Ворон: До того![2] — «Залишенець. Чорний ворон» (частина третя, розділ другий, 2).
Якщо якийсь ізраїльтянин або чужинець, який живе в Ізраїлі, віддасть свою дитину Молоху, то він обов'язково має бути покараний смертю. Народ має закидати його камінням на смерть. Я відкину такого чоловіка і знищу з-посеред народу за те, що він присвятив свою дитину Молоху і опоганив мою святиню та осквернив моє святе ім'я.[3] — Левіт 20:2-3.
