Ма́ти, ма́тір, ма́ма, неня (ненька), матуся, матінка, мамця — жінка щодо своїх дітей.
Крім біологічної матері, матір'ю також можуть називати жінку, що виконує соціальну роль матері, приймальну матір або мачуху. З розвитком репродуктивної медицини, біологічне материнство стало можливо розділити між генетичною матір'ю (з чиєї яйцеклітини розвивається дитина) і сурогатною матір'ю (що виношує і народжує дитину).
Молочною матір'ю або годувальницею називають жінку, що вигодовує чужу дитину своїми грудьми. У християнстві хресна матір — жінка по відношенню до того, кого вона хрестила.
Материнство стало моїм мотиватором. Воно диктувало мої кроки, мої рішення, мій щоденний ритм. Мені не знадобилося ні часу, ні роздумів, аби повністю поринути у свою нову роль матері. Я орієнтована на деталі, а дитина, по суті є сукупністю деталей[4].
Прислуха́йся, мій сину, до повчання батька і не відкидай настанов своєї матері, бо вони — мов розкішний вінець на твоїй голові та гарна прикраса на твоїй шиї.[12] — Прислів'я 1:8-9.
Якою людина вийшла з утроби матері, такою і піде — піде нагою, якою і прийшла. Вона нічого не може забрати з собою за всю свою тяжку працю.[13] — Екклезіаста 5:15.
Але якби ти знав, як мати рідна
листа твого чекала день і ніч,
як виглядала листоношу бідна,
із хати летючи йому навстріч.[14] — вірш «Ти б написав»
— Дмтро Білоус
Бо лиш вона, лиш рідна мати
Могла не мати й крихти зла;
Уміла словом спонукати –
Й робота легшою була.[14] — вірш «Вдячні слова»
— Дмтро Білоус
Життя під знаком запитання,
хоча й гнучкіше від лози.
цілуйте матір на прощання
і не соромтеся сльози.[14] — вірш «Цілуйте матір на прощання»
— Володимир Вазилевський
За сполохами, за громами,
За вибухами, за димами,
За дорогами, за роками,
За сторіками, стоморями
Голосу твого не почути,
Образу твого не забути,
Бо мова твоя затихла,—
А врода навік застигла.[14] — вірш «Матері»
— Володимир Біляєв
І голос твій рідний...
Отак, як колись: —
Без шапки... морозно ж... не застудись,..—
Той голос до тями мене поверта.
Я ж думав, віднині уже сирота...
Матусенько!
Матінко!
Мамочко!
Мамо!
А сонце зійшло, як учора...
Так само?![14] — вірш «Матусенько»
— Володимир Бровченко
Заснула мати на порозі,
Поклавши руку під чоло.
В її натрудженій знемозі
Жовтневе сонце зацвіло[14] — вірш "Заснула мати на порозі"
— Василь Гей
І стала чорна хмара над селом,
І білий день вгорнувся чорним сумом.
Померла мати — от і всі слова.
Померла мати — коротко і ясно.
Я чую, як сивіє голова,
І за сльозою очі мої гаснуть.
Померла мати — тут не до сльози.
Померла мати — навіть не до крику!
Якої ж мені вимолить грози,
Щоб розбудить її, малесеньку й велику?![14] — вірш «Матері»
— Олександр Білаш
Коли — не по скарби багаті —
й мене на Північ повезли,—
Тривога мами в нашій хаті
Тремтіла купкою золи[14] — Вірш «Материне»
— Василь Боровий
Коли розлука як наслання,
коли душа в сльозах, німа,
цілуйте матір на прощання,
любіть руками обома[14] — вірш «Цілуйте матір на прощання»
— Володимир Вазилевський
Мамо, спливають літа, як вода,
Нам усе важче вертатись в минуле,
Де, розбудивши подвір'я заснуле,
Стукають в хату Біда й Коляда.[14] — вірш "Біда й Коляда"
— Василь Гей
Мамо, шепочуть молитву уста:
Хай відпливають літа за водою,
Житом, і паскою, і лепехою
Вічно світатимуть ваші літа.[14] — вірш "Біда й Коляда"
— Василь Гей
Мамо, я літ ваших зайдам не дам,
Вашим літам уклоняються низько
Паска, тройзілля, дідух колядинський,
Ваші літа — це свячена вода.[14] — вірш "Біда й Коляда"
— Василь Гей
Матусенько!
Матінко!
Мамочко!
Мамо!
Он сонце зійшло, як учора, так само.
Матусенько!
Ненько!
Ріднесенька ма!..
Зійшло, а тебе вже під сонцем нема.
Не вірю, не вірю, не вірю труні!
Півсвіту погасло навіки в мені[14] — вірш «Матусенько»
— Володимир Бровченко
Нехай мовчить собі мовчання,
час витікає і сплива,
цілуйте матір на прощання,
з найкращих слів знайдіть слова[14] — вірш «Цілуйте матір на прощання»
— Володимир Вазилевський
Сонцем запахла хлібина на припічку.
Сонце на обрії — й сонечко в хаті.
Мати відкраяла променів скибочку,—
Світяться руки її вузлуваті.[14] — вірш «Руки матері»
— Олександр Богачук
...То нічого, синочку,
Що в листі три рядочки,
Що до мене багато
Ти не встиг написати.[14] — вірш "Лист від матері"
— Василь Василашко
Шкільне минуле в пам'яті озвалось:
писав я «мати» в зошиті, й мені
таким широким слово де здавалось,
що думав я — воно у множині.[14] — вірш «З рядків про матір»
— Анатолій Бортняк
Це слово «мати», що не тільки дітям
солодке, ніби винограду брость,
ще означає: «чимось володіти,
займати щось чи посідати щось»[14] — вірш «З рядків про матір»
— Анатолій Бортняк
Якби мені, мамо, сьогодні
Дозволили вибирати,
Де мені далі жити
Й довершувати діла, —
Я вибрав би не країну,
Палаци а чи палати:
Я вибрав би, мамо, дитинство,
Де ти молодою була. [14] — вірш «Якби мені, мамо, сьогодні»
— Віктор Баранов
Я твої три рядочки
По чотири разочки
Буду, рідний, читати
І їх стане... багато.[14] — вірш "Лист від матері"
↑ абвгдежиклмнпрстуфхцУпорядник В. Л. Чуйко. Книга про матір. – К.:Видавництво «Криниця», 2003. – с. 14, 17, 20, 21 22, 25, 27, 29, 32, 43 ISBN 966-7575-56-Х.
