Є в дощі одкровення — потаємна ніжність і старовинна солодкість примирення дрімоти, пробуджується з ним невигадлива пісня, та тремтить душа приспаної природи[1].
Одного разу почався дощ і не закінчувався чотири місяці. За цей час ми спізнали всі види дощу. Невеликий прямий дощ... і великий косий дощ... поперечний дощ. Інколи здавалось, що дощ ллє навіть знизу. (Форрест Гамп)
Просіть у Єгови дощу в час, коли мають іти весняні дощі. Бо Єгова — той, хто створює грозові хмари, посилає людям зливи і дає кожному плоди поля.[2] — Захарія 10:1.