Над ставом місяць тихо став, І ліс задумався на чатах. Бліді були твої уста, А в мене зацвіли шкарлатом.
(«Над ставом місяць тихо став…» // с. 68)
Чорний колір — колір зради, А червоний — то любов, Очі в мене — два свічада І палка татарська кров.
(«Чорний колір — колір зради…» // с. 80)
Одгриміла епоха єдина, одшуміли в прапóрах вітри. Як знайти Тебе, Україно, Серед злоби й нікчемної гри?
(Гнів // с. 116)
Щоночі снишся Ти кошмаром, лякаєш мертвим сном осель, печеш незгаслим ще пожаром і студиш холодом пустель. О Україно! Вічний міте в серцях мандрівних злидарів! Про що ж іще тут можна снити.