Чорний колір
.jpg)
Чо́рний ко́лір — ахроматичний колір, точніше — відсутність світлового потоку від об'єкта. Відтінки чорного кольору іменуються сірим кольором.
Цитати
[ред.]З історичного погляду чорний упродовж століть був у країнах Європи кольором влади в її двох аспектах — поліції та правосуддя. Ось чому арбітри, точнісінько як судді чи жандарми, почали поступово вдягати чорне, що не могло не впливати на гравців. Людина в чорному лякала й викликала повагу. Тим паче, що до форми додавався свисток — обов'язковий атрибут поліціанта — і деяка військова жестикуляція, хоча вона має дещо химерний вигляд на спортивному майданчику[1]. |
|||||
| — Мішель Пастуро |
На противагу білому — кольору невинності і чистоти, — чорний колись уважали кольором еротики та розпусти, кольором хвойних професійних повій. Але за два останніх десятиліття XX століття він остаточно згубив цей статус і став настільки буденним, що тепер це найпоширеніший колір жіночої білизни. Дехто полюбляє вдягати чорну, а не білу білизну під чорну спідницю чи блузу. Багато хто вважає що чорний ліпше підкреслює колір шкіри. Ще хтось — і таких немало — виявив для себе, що сучасні синтетичні тканини чорного кольору стійкіше витримують часте прання. Чорний колір трусів або бюстгальтера вже не маніфестує собою ані бунтарські, ані еротичні сенси[2]. |
|||||
| — Мішель Пастуро |
У мене до чорного кольору ніколи не було негативного ставлення. Чорний колір – це не колір трауру. Це ж умовність – в японців траурним кольором вважається білий. Чорний колір дуже благородний, глибокий; це прірва, безмежність, невизначеність[3]. |
|||||
| — Влодко Кауфман |
Я люблю чорний. У мене є чорні речі, і вважаю, що немає нічого більш шикарного, ніж чорна сукня. Але я не ношу тільки чорне, як робить більшість людей, що працюють у світі моди. Я вважаю, що для того, щоб підкреслити ідею або силует, для того, щоб показати лінію і зрозуміти форму, чорний — найкращий варіант[4]. |
|||||
| — Анна Вінтур |
У поезії
[ред.]| — Наталя Лівицька-Холодна |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Мішель Пастуро. Кольори наших споминів. — Київ-Львів: Ніка-Центр та Видавництво Анетти Антоненко, 2020. — 232 с. — ISBN 9789665217374
