Ось, я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм!
Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось віднині блаженною зватимуть мене всі роди, бо зробив мені велике Сильний! І святе Імя Його, і милість Його з роду в рід для тих, що бояться Його.
Жінка з натовпу: Щаслива та, яка носила тебе в утробі і годувала грудьми! Ісус Христос: Ні, щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх![1] — Луки 11:27-28.
Свої політеїстичні нахили він промовисто виказав 1981 року після невдалого замаху на його життя в Римі, коли свій порятунок він пояснив втручанням Матері Божої Фатимської: «Її материнська рука відвела від мене кулю». Дивно тільки, що вона не відвела кулю від нього повністю. <…> Привертає увагу, що від кулі папу захистила не просто Мати Божа, а конкретно Мати Божа Фатимська. Напевно, Лурдська, Ґваделупська, Меджугорська, Акітська, Зейтунська, Ґарабандальська та Нокська Богоматері виконували в цей час інші доручення.[2] — Про Папу РимськогоІвана Павла II. Розділ 2 «Гіпотеза про Бога», параграф «Політеїзм».
His polytheistic hankerings were dramatically demonstrated in 1981 when he suffered an assassination attempt in Rome, and attributed his survival to intervention by Our Lady of Fatima: 'A maternal hand guided the bullet.' One cannot help wondering why she didn't guide it to miss him altogether. <…> The relevant point is that it wasn't just Our Lady who, in the Pope's opinion, guided the bullet, but specifically Our Lady of Fatima. Presumably Our Lady of Lourdes, Our Lady of Guadalupe, Our Lady of Medjugorje, Our Lady of Akita, Our Lady of Zeitoun, Our Lady of Garabandal and Our Lady of Knock were busy on other errands at the time.[3]
Ніхто не може літери змінити
Твоїх міцних одвічних установ,
Чотирнадцять колін заледве може змити
Пролитую безвинно людську кров,—
Дивись, тепер її пролито ціле море
Для того, щоб живим зоставсь один!
За кров дітей моїх, за материне горе
Нехай заплатить сей, Марії син![4] — Леся Українка «Прокляття Рахілі».