Іван Павло II
| Іван Павло II | |
| |
| Візит до Бразилії (1997) | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цей термін має також інші значення. Див. Святий Іван
Іва́н Павло́ II (лат. Ioannes Paulus II), у миру Ка́роль Ю́зеф Войти́ла (1920–2005) — 264-ий Папа Римський (1978–2005). Перший Папа-слов'янин (поляк за національністю). Відомий своїми численними подорожами, діалогами для примирення з іншими Церквами та рекордною кількістю канонізованих осіб.
Цитати[ред.]
Високі цивілізації не вимірюються тільки економічним прогресом, а, головним чином, — моральним і духовним рівнем народу. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацьких інтересів[1]! — зі звернення до молоді (Львів), 2001 рік |
- Де, як не у божественному милосерді, світ віднайде надійний сховок і світло надії?[2]
- Дощ падає — діти ростуть. (жартівливе звернення до молоді у Львові, коли почав падати дощ; 26 червня 2001)[3]
- Deszcz pada, dzieci rosną.
Майбутнє України в значній мірі залежить від вас, від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе... Україні потрібні чоловіки й жінки, які віддали б себе служінню суспільству, тому, щоб забезпечити добробут і права всіх людей, починаючи від найбільш слабих та обездолених[1]... — зі звернення до молоді (Львів), 2001 рік |
- Не бійтеся! Відчиніть двері Христові! (початок першої промови Івана Павла II після інавгурації понтифіка; 22 жовтня 1978)
- Nie lękajcie się! Otwórzcie drzwi Chrystusowi![4]
Свобода вимагає сильної, відповідальної і зрілої совісті... Бог допоможе вам йти проти течії, навчить довіри до своєї вітчизни, допоможе не піддаватися мареву легкого щастя за кордоном. Ви потрібні тут, молоді люди, готові зробити свій внесок для поліпшення суспільних, культурних, економічних та політичних умов життя країни. Саме тут, для майбутнього вашої землі потрібні таланти, якими ви так багаті[1]... — зі звернення до молоді (Львів), 2001 рік |
- Те, що нас єднає, більше від того, що нас ділить.[6]
Цитати про нього[ред.]
Свої політеїстичні нахили він промовисто виказав 1981 року після невдалого замаху на його життя в Римі, коли свій порятунок він пояснив втручанням Матері Божої Фатимської: «Її материнська рука відвела від мене кулю». Дивно тільки, що вона не відвела кулю від нього повністю. <…> Привертає увагу, що від кулі папу захистила не просто Мати Божа, а конкретно Мати Божа Фатимська. Напевно, Лурдська, Ґваделупська, Меджугорська, Акітська, Зейтунська, Ґарабандальська та Нокська Богоматері виконували в цей час інші доручення.[7] — Про Папу Римського Івана Павла II. Розділ 2 «Гіпотеза про Бога», параграф «Політеїзм». |
|||||
His polytheistic hankerings were dramatically demonstrated in 1981 when he suffered an assassination attempt in Rome, and attributed his survival to intervention by Our Lady of Fatima: 'A maternal hand guided the bullet.' One cannot help wondering why she didn't guide it to miss him altogether. <…> The relevant point is that it wasn't just Our Lady who, in the Pope's opinion, guided the bullet, but specifically Our Lady of Fatima. Presumably Our Lady of Lourdes, Our Lady of Guadalupe, Our Lady of Medjugorje, Our Lady of Akita, Our Lady of Zeitoun, Our Lady of Garabandal and Our Lady of Knock were busy on other errands at the time.[8] | |||||
| — Річард Докінз |
Примітки[ред.]
- ↑ а б в Екстракт 150(1), 2009, с. 587
- ↑ а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Хроніка візиту на Україну Святішого Отця Івана Павла II 23 — 27 червня 2001 року
- ↑ CONGREGAZIONE PER IL CULTO DIVINO E LA DISCIPLINA DEI SACRAMENTI. BŁ. JANA PAWŁA II, PAPIEŻA
- ↑ «Те, що нас єднає, більше від того, що нас ділить»
- ↑ «Те, що нас єднає, більше від того, що нас ділить»
- ↑ Докінз Р. Ілюзія Бога; пер. з англ. Т. Цимбала. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — С. 41. — ISBN 978-617-12-5698-9
- ↑ Richard Dawkins. The God Delusion. Bantam Press. 2006. P. 35.
Джерела[ред.]
- Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3
| |||||
