Дідух

Дідух, прикрашений жовто-блакитними стрічками

Діду́х (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.

Цитати

	Коли українці відзначали закінчення жнив, то останнього снопа урочисто заносили до комори зі словами: «Щоб велося від хліба до хліба». А на Святвечір його вносили в дім. Протягом Різдвяних свят дідух стояв на покуті. Саме перед дідухом, на сіно, господиня ставить миску з кутею і глечик з узваром. Дідух символізував предків і нібито міг посприяти багатому врожаю у новому році. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023)
	— Ярослава Музиченко

	Сніп, що стояв у хаті, — зазвичай називали «дідом», а тепер дуже часто його іменують «дідухом». Насправді це не зовсім так, бо «дідух» — це сніп, який обмолотили. «Дід» відрізнявся навіть на вигляд. Так на Поліссі сніп робили з жита і він був невеликим за розміром, а на Поділлі «дід» був із пшениці. Натомість у Карпатах, бойки і лемки, робили сніп із вівса, гуцули — з різних видів зернових культур. Різдвяний сніп міг стояти до Щедрого вечора. В окремих місцевостях «дід» уособлював покійних предків, тому його могли годувати варениками та пампушками, але так робили лише віруючі люди. Після свят часом зі снопа витягали солому й нею перев’язували садовину. — Зі статті «Магія Різдва починалася зі Святвечора» (2021)
	— Михайло Глушко

Див. також

• Колядки
• Кутя
• Різдво в Україні
• Різдво Христове
• Різдвяний павук
• Святий Вечір