Перейти до вмісту

Рай

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Едем)
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Рай — символ щасливого майбутнього для релігійної людини; мирного буття, душевного спокою; рівноваги і внутрішнього задоволення; красивої, благодатної та багатої землі, кохання; найвищої насолоди.

Цитати

[ред.]
  •  

Рай — там, де я.

 

Le paradis terrestre est où je suis.

  Вольтер (Le Mondain, 1736)
  •  

У раю, звісно, клімат кращий, але в пеклі значно приємніше товариство.

  Трістан Бернар
  •  

Я хочу потрапити до пекла, а не до раю. Там я зможу насолоджуватися товариством пап, королів і герцогів, тоді як рай залюднений самими бідняками, монахами й апостолами.

  Нікколо Макіавеллі
  •  

Багато хто міг би потрапити до раю замість пекла, витративши наполовину менше зусиль.

  Бен Джонсон
  •  

Пекло — це історична батьківщина людства, рай — доісторична.

  Борис Крутієр
  •  

Межі раю та пекла рухомі, але завжди проходять крізь нас.

  Станіслав Єжи Лєц
  •  

Тільки щасливі будуть у раю. Нещасні прокляті як у тому, так і в цьому житті.

  Людвіг Берне
  •  

Шкода, що в рай треба їхати на катафалку!

  Станіслав Єжи Лєц
  •  

Можеш не боятися, що тебе затопчуть по дорозі до раю.

  Дмитро Пашков
  •  

Я не збираюся псувати стосунки ні з небесами, ні з пеклом — я маю знайомих і там, і там.

  Марк Твен
  •  

До раю приймають не за заслуги, а за протекцією, інакше Ви би залишилися за бортом, а впустили би Вашого собаку.

  Марк Твен
  •  

Мало потрапити в рай, треба ще там влаштуватися.

  — Григорій Яблонський
  •  

Бережи нас, Боже, від раю, з якого нема виходу!

  Уршуля Зибура
  •  

Що роблять у раю, ми не знаємо; зате точно знаємо, чого там не роблять: не одружуються і не виходять заміж.

  Джонатан Свіфт
  •  

У наш час райські палаци опалюються радіаторами, що з'єднані з пеклом. Муки грішників посилюються від усвідомлення, що вогонь, який пожирає їх, одночасно забезпечує комфорт праведникам.

  Марк Твен
  •  

Часом мене охоплює тривога: а раптом ми вже в раю?

  Станіслав Єжи Лєц
  •  

У раю повинно бути все: і пекло також!

  Станіслав Єжи Лєц
  •  

За рай життям платити треба.[1]

  Іван Світличний
  •  

Хіба сподіваєшся віднайти Рай поза Богом? А Бога поза душею своєю? Щастя твоє, і Мир твій, і Рай твій, і Бог твій усередині тебе.

  Григорій Сковорода[2]
  •  

 За лаштунками неба завжди сховано рай.[3]

  Сергій Губерначук
  •  

Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.[4]

  Сергій Губерначук
  •  

З воскреслих кольорів із музики, зі слова я вибудував рай.[5]

  Сергій Губерначук
  •  

На чужому горбі до раю[6].

  — народне прислів'я

З поезії

[ред.]
  •  

Піти у рай (хто має цю надію!),—
Немає там ні горя, ні зітхання,
Але нема ні дружби, ні кохання,—
Такого раю я не розумію.[7]«Коли вже зачепили сі питання…».

  Леся Українка
  •  

Рай — це момент прозріння й любові,
що триває без тижня вічність.
І ця недовга мить, з якої сміються
В якомусь убогому жарті, розтає і розходиться вітром
Наче траншейна земля по голій шкірі.
Голій шкірі — принесеній не в жертву, а в дар.
Вона і є рай. За нею вигнання.
За нею мовчання. Занадто гучне[8]. — З вірша «[воєнна тиша]»

  Ярина Чорногуз

Див. також

[ред.]

Примітки

[ред.]
  1. Світличний І. Поезії // Світличний І. О. Світлична Н. О. З живучого племені Дон Кіхотів / Упоряд. Коцюбинська М., Неживий О..— К.: Грамота, 2008,— с. 138 - 207. ISBN 978-966-349-128-8
  2. Місяцеслов за Сковородою, 2024, с. 329
  3. Губерначук С.Г., Дай, я буду таким, як хочу.... – зб. віршів, висловів, роздумів – Київ: Майстер-принт, 2019. – 64 c. – С. 5.
  4. Губерначук С.Г. Сопілка – Київ: Тропеа, 2022. – 208 с. – С. 186.
  5. Губерначук С.Г. Усім тобі завдячую, Любове... – збірка поезій – Київ: Про формат, 2018. – 340 c. – С. 245.
  6. На чужом горбу в рай выехать(рос.)
  7. Українка Леся. Зібрання творів: в 12 т. / за ред. А. А. Каспрук. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1975. — Т. 1. — С. 231.
  8. "Якщо ми з тобою лишимося живі": добірка поезій Ярини Чорногуз

Джерела

[ред.]
  • Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправлен­ное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 15-18