Губерначук Сергій Григорович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губерначук Сергій
248px
Поет, актор Сергій Губерначук
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Сергі́й Григо́рович Губерначу́к (Ґуберначук; 1969 – 2017) — український поет, актор, читець і співак.

Цитати[ред.]

  • За лаштунками неба за́вжди сховано рай.[1]
Бо в мандри Христові
гріхи не попустять тебе.[1]
  • Полюбилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без молитв…
Помолилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без любові…[1]
  • Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.[1]
  • Не пали любов, адже після вогню навіть земля чорна.
  • Життя вишиває гладдю рубці на серці.[1]
  • О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля!
Для душ – мембрана з тіл![1]
  • Скажи "люблю" своїй змученій долі.[1]
  • Як багато мені мало…[1]
  • Моє щастя таке велике, що б'ється у скронях.[1]
  • Смерть — це свобода, несумісна з життям.[1]
  • Смерть — це подія, бо так звичне життя навкруги.[1]
  • Сон — необхі́дна ланка в системі самозахисту.
Шок — обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть — остаточна ланка в системі самозахисту.[1]
  • Що то бажання і що то надії.
Супроти смерті нічого не діє.[1]
  • Бог терпів — і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
"Не терпіте ж, поготів!!!"[1]
  • Ось, виймаю з очей затверділу сльозу,
і розбиваю її на мільярди малесеньких радостей.[1]
  • Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.[1]
  • Набралася жінка лиха, плаче тихо, сміється тихо.[1]
  • Не боюся потонути... Я так давно живу на глибині.[1]
  • Якщо цей день і означає щось,
то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати,
щоб пам’ятати – я́к пережилось.[1]
  • Час – загострювач лез…
поміж сцілл і харібд.[1]
  • Космічні тенденції
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.[1]
  • Неміряно ідей!
Війна — на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи![1]
  • "На все свій час."
Так мовить той, хто Вічність.
Але всяк раз
існує Потойбічність.[1]
  • Для всього свій час:
час пісні співати,
і час труд вершить.[1]
  • Не все почую в цьому світі я, не все побачу, але все прощу.[1]
  • І згадую катів як дорогих людей.[1]
  • Тебе розбавлю барвами в олії –
і розфарбую всі меланхолії![1]
  • Усім, кого люблю, я винен знов.
Моя вина — на всіх одна любов.[1]
тільки-от свою я
не возведу на диких пустирях.[1]
  • Між зорями твоїми і моїми буває тільки ніч.[1]
  • Твій океан великий, як безумство,
як Всесвіт поміж мною і тобою.
Його любов’ю звати я не смію,
він – скоєна луна мойого болю.[1]
  • Та — ти, до кого в змозі довго йти.[1]
  • Мости любові, як веселки на небі.[1]
  • Дай, я буду таким, як хочу,
щоб не всі мене розуміли…
Ти вбачаєш у цьому злочин?
Я вбачаю у цьому – крила!..[1]
  • Часто поета на допит
всі непоети ведуть.[1]
  • Я загубив свій вірш.
Гаразд!
Може, його хтось знайде.
Вірш задихає на нього ладаном
і чиєсь горе пройде.[1]
  • Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.[1]
  • …В небо попадаю і бачу музику на висоті життя![1]
  • А ти — свята без імені й без назви,
ти — просто думка, випадковий гість.[1]
  • Я продам білий світ —
і куплю собі крила
у знайомого анґела в Чистий Четвер.
Я відчую політ,
бо мені так кортіло
стартувати з усіх джомолунґм і говерл!![1]
  • Як немає птахи — то й пісень не маю.[1]
хоч раз на рік — послухай, чи жива?[1]
  • Не кожна гілка птаху на притулок.
Не кожне небо зірці на взірець.[1]
  • Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.[1]
книга швидше до мудрості схильна.[1]
  • Раніше за все було слово.
Слово за слово — змова.[1]
  • Постійність треба виховувати, як дитину.[1]
  • Гірко, коли сліпих овець ріже їхній поводир.[1]
  • Дуже приємно було познайомитися з одним вагітним чоловіком.
Щойно в нього має народитися надія, маленька надія на краще.
Він казав мені про це сповненими слізьми очима.[1]
  • Кожен камінь кричить, особливо камінь спотикання.[1]
  • Розповів — загубив, промовчав — і знайшов.[1]
  • Який Театр — таке і свято.[1]
  • Не флейта ламається — ламаються звуки, не кров — а душа тече.[1]
  • На дні не нашого раю шукаємо власне яблуко.[1]
  • Радій сонцю, яке є, а якщо його нема, вигадай світло.[1]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]