Губерначук Сергій Григорович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Григорович Губерначук
Сергій Губерначук.jpg
Поет, актор Сергій Губерначук
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Сергі́й Григо́рович Губерначу́к (Ґуберначук; 1969 – 2017) — український поет, актор, читець і співак.

Цитати[ред.]

Про святе і вічне[ред.]

  • Золотом пишеться Боже ім’я і промовляється золотовусто.
  • Легше позбутися власних очей, ніж бачити на власні очі спотворення Твоїх вчень, Отче!
  • Єдин Святий Дух – душ вічний пастух – спрямовує Розуму Рух.
  • Слава Тобі, Господи, за священні ро́зклади!
  • За лаштунками неба за́вжди сховано рай.

Про Україну[ред.]

  • Скинь пір’я старе і ще вище злітай – сиґналь попри космос: "Хвала Україні!"
  • Уставаймо з колін!
Розпрягаймо свій спів.
Україну єднаймо,
шануймося!
  • Проріжмо путь на вільний шлях! За нами наші діти йтимуть.
Єдино-український стяг нестимуть!
  • Краща країна починається з кращих нас.

Про світ і час[ред.]

  • Космічні тенденції
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
  • Неміряно ідей! Війна — на всі смаки! Сьогодні світ такий, яким не був ніколи!
  • Наш світ многоликий перетворює час на портрет.
  • Час – загострювач лез… поміж сцілл і харібд.
  • "На все свій час," – так мовить Той, Хто Вічність. Але всяк раз існує Потойбічність.
  • Час – божественна пісня про відстань, упокоєна і сокровенна –
ні біжить, ні стоїть на місці – лине.., лине хором святих сподівань.
  • Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів...

Про життя і смерть[ред.]

  • Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту. Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остато́чна ланка в системі самозахисту.

Про долю і щастя[ред.]

  • О, доле, ти – вершина й діл. Свята, мов німб, земна, як куля! Для душ – мембрана з тіл!
  • Не хвалися долею! А долю спокутуй.
  • Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
  • Скажи "люблю" своїй змученій долі.
  • Моє щастя таке велике, що б'ється у скронях.
  • Багато щастя не треба. Безмежно багато людині не треба. У зайвому сяйві осліп. Шукай джерело…
  • Як багато мені мало…

Про любов і кохання[ред.]

  • Усім, кого люблю, я винен знов. Моя вина – на всіх одна любов.
  • Кохання – Церква, тільки-от свою я не возведу на диких пустирях.
  • Диво народження слова "люблю" – у таїні неймовірно глибокій.
  • Коралове намисто для тебе збираю я по краплі...
  • Я з тобою, як з Богом ця ікона при стіні!
  • Тебе розбавлю барвами в олії – і розфарбую всі меланхолії!
  • Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде, коли по ньому інший хтось пройде.

Про творчість, поезію, мистецтво[ред.]

  • А ти – свята без імені й без назви, ти – просто думка, випадковий гість.
  • Як немає птахи – то й пісень не маю.
  • Я продам білий світ – і куплю собі крила
у знайомого анґела в Чистий Четвер.
Я відчую політ, бо мені так кортіло
стартувати з усіх джомолунґм і говерл!!
  • Дай, я буду таким, як хочу, щоб не всі мене розуміли…
Ти вбачаєш у цьому злочин? Я вбачаю у цьому – крила!..
  • Рима – проста й заримована Богом, й окреслена віщим дощем.
  • Я загубив свій вірш. Гаразд! Може, його хтось знайде. Вірш задихає на нього ладаном і чиєсь горе пройде.
  • Часто поета на допит всі непоети ведуть.
  • Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?
  • Між нами, акторами, кажучи, усі вже давно є акторами.

Про різне[ред.]

  • Ліпше – не мати, краще – не знати, ніж загубити – і пам’ятати…
  • Розповів – загубив, промовчав – і знайшов.
  • Безпутство слів усі пісні зламало і солов’ям відняло голоси.
  • Навіщо нам, неспіваним пісням, шукати в паузах свої слухняні ноти?
  • Не кожна гілка птаху на притулок. Не кожне небо зірці на взірець.
  • Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
  • Серце – це місце позбавлення волі, це біль і прожиті роки.
  • Чим вище політ, тим вільніші крила.
  • Постійність треба виховувати, як дитину.
  • Гірко, коли сліпих овець ріже їхній поводир.
  • Дуже приємно було познайомитися з одним вагітним чоловіком.
Щойно в нього має народитися надія, маленька надія на краще.
Він казав мені про це сповненими слізьми очима.
  • Набралася жінка лиха, плаче тихо, сміється тихо.
  • Бог терпів — і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
"Не терпіте ж, поготів!!!"
  • Не боюся потонути... Я так давно живу на глибині.
  • Не все почую в цьому світі я, не все побачу, але все пробачу.
  • Якщо цей день і означає щось,
то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати,
щоб пам’ятати – я́к пережилось.
  • Місце, яке болить, леліють і люблять сильніше.
  • Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.
  • Навіть у глибокому погребі скляний осколок шукає і відбиває світло.

Посилання[ред.]

Джерела[ред.]