Київ
Київ — столиця та найбільше місто України.
Цитати
[ред.]Київ — матір міст руських. — «Повість минулих літ» |
Це престольний город, царствуючий із давніх часів, звідки на весь світ благодать Божа зросла і засяяла.[1] |
|||||
— Дем'ян Многогрішний |
З літературних творів
[ред.]Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської![2] |
|||||
— Пантелеймон Куліш, «Чорна рада» |
Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві.[3] |
|||||
— Пантелеймон Куліш, «Чорна рада» |
Столиця України — Київ. Виконує обов'язки «матері городів руських». Батька городів руських не знайдено, але він безперечно десь є.[4] |
|||||
— Остап Вишня |
— Господи, як тут у Киіві гарно. А як подумаю, що оце треба вертатись додому, то міні здається, що треба через день умірати.[5] — Кайдашева сім'я, слова Малашки |
|||||
— Іван Нечуй-Левицький |
Стоять київські гори непорушне, заглядають в синій Дніпро, як і споконвіку, несуть на собі пам'ятку про минувшість для того, хто схоче її розуміть, і ждуть не діждуться, поки знов вернеться до їх слава старого великого Києва, поки знов заквітчають їх потомки давніх батьків свіжими квітками історії...[6] — Хмари, 1871 |
|||||
— Іван Нечуй-Левицький |
Ви помічали, як фіолетові барви щовечора охоплюють київські пагорби? Іноді кольори набувають легкості, прозорості, аж до ніжно-бузкового, потім густішають до глибокого лілового… Особливо це помітно навесні, коли повітря прогрівається лише вдень, коли сонце сідає за Кирилівськими висотами. Чому ці кольори такі дивні саме у граді Києві, новому Єрусалимі? |
|||||
— Олесь Ільченко |
Відомий естет і літературознавець Віктор Шкловський, описуючи вступ петлюрівців до Києва, був глибоко обурений, що вони затіяли українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. І збрехав наш естет, як уже в наш час збрехала була Магілєвская, стверджуючи, що Київ завжди «гаваріл па-рускі». Якби Шкловський сказав, що Київ був польським чи єврейським, то мав би більше рації. Російським Київ став в середині ХІХ сторіччя, коли, знищивши магдебурзьке право, з центральної частини виселили українців і заселили заїжджими чиновниками та купцями.[8] — «Загадкова душа» |
|||||
— Юрій Винничук |
По Києву ходять «Свідки Єгови», у них тут Міжнародний конґрес на стадіоні «Олімпійський». По Києву багато хто ходить. У нас тут мотиляється такого-всякого люду. Всі конфесії, партії, угруповання й секти, братства і панібратства, і «Посольство Боже». Тамплієри, місіонери і проповідники. Нелегали і неформали, кілери й наркоділери, і шахраї міжнародного класу. Як колись було все заборонено, так нині усе дозволено. Сипонуло, як з мішка. Ми країна вільна, у нас тут прохідний двір. Часом щось таке загніздиться — ніякий протяг не видме.[9] — «Записки українського самашедшого». |
|||||
— Ліна Костенко |
Нічний Київ мені був ніби кава, про яку забув, а коли згадав — вона ще не остигла. Київ був — як музика. Київ плавився від власної чарівності. Все було так неймовірно, що я просто не міг не наздогнати цю дівчину.[10] — «Світ не створений» |
|||||
— Мирослав Лаюк |
Найбільш життєлюбне місто України. Стоять каштани у свічках — рожево-жовтих, хлопавках-султанах. Молоді жінки в контрабандних шовкових куртках. Погромний липовий пух у нервовому травневому повітрі. Окасті більшороті діти. Вуличний шевець працює під липами життєрадісно та ритмічно… Старі «молочарні», де північні прибульці заїдали кислим молоком і пишками грім петлюрівських гармат, усе ще на місцях. Вони ще пам'ятають останнього київського сноба, який ходив Хрещатиком у панічні дні в лакових туфлях-човниках і з картатим пледом, розмовляючи ввічливішою пташиною мовою. І пам'ятають Гришеньку Рабіновича, більярдного мазчика з петербурзького кафе «Рейтер», якому довелося на мить стати начальником карного розшуку та міліції. |
|||||
Самый живучий город Украины. Стоят каштаны в свечках — розово-желтых, хлопушках-султанах. Молодые дамы в контрабандных шелковых жакетах. Погромный липовый пух в нервическом майском воздухе. Глазастые большеротые дети. Уличный сапожник работает под липами жизнерадостно и ритмично… Старые «молочарни», где северные пришельцы заедали простоквашей и пышками гром петлюровских пушек, все еще на местах. Они еще помнят последнего киевского сноба, который ходил по Крещатику в панические дни в лаковых туфлях-лодочках и с клетчатым пледом, разговаривая на самом вежливом птичьем языке. И помнят Гришеньку Рабиновича, биллиардного мазчика из петербургского кафе «Рейтер», которому довелось на мгновение стать начальником уголовного розыска и милиции[11]. | |||||
— Осип Мандельштам |
Навесні зацвітали білим цвітом сади, одягався в зелень Царський сад, сонце ломилося в усі вікна, запалювало в них пожежі. А Дніпро! А заходи сонця! А Видубецький монастир на схилах. Зелене море уступами збігало до різнобарвного ласкавого Дніпра. Чорно-сині густі ночі над водою, електричний хрест Св. Володимира, що висить у висоті... Словом, місто прекрасне, місто щасливе. Мати міст руських. — «Київ-місто» |
|||||
Весной зацветали белым цветом сады, одевался в зелень Царский сад, солнце ломилось во все окна, зажигало в них пожары. А Днепр! А закаты! А Выдубецкий монастырь на склонах. Зеленое море уступами сбегало к разноцветному ласковому Днепру. Черно-синие густые ночи над водой, электрический крест Св. Владимира, висящий в высоте… Словом, город прекрасный, город счастливый. Мать городов русских. | |||||
— Михайло Булгаков |
Місто прекрасне, місто щасливе. Над Дніпром, що розлилося, все в зелені каштанів, все в сонячних плямах. Зараз у ньому велика втома після страшних гуркотливих років. Спокій. Але трепет нового життя я чую. Його відбудують, знову закиплять його вулиці, і стане над річкою, яку Гоголь любив, знову царське місто. — «Київ-місто» |
|||||
Город прекрасный, город счастливый. Над разлившимся Днепром, весь в зелени каштанов, весь в солнечных пятнах. Сейчас в нем великая усталость после страшных громыхающих лет. Покой. Но трепет новой жизни я слышу. Его отстроят, опять закипят его улицы, и станет над рекой, которую Гоголь любил, опять царственный город. | |||||
— Михайло Булгаков |
З поетичних творів
[ред.]Столиця української держави — |
|||||
— Надія Дичка |
За мною Київ тягнеться у снах. |
|||||
— Василь Стус |
Тисячолітньому Києву |
|||||
— Василь Стус |
В невільницьких шляхах відмарилось поволі, |
|||||
— Василь Стус |
В ночі осінні, холодні й нудні |
|||||
— Василь Симоненко |
Прекрасний Києве на предковічних горах! |
|||||
— Максим Рильський |
На срібнім березі Дніпра |
|||||
— Микола Вінграновський |
...Де стоїть тепер наш Київ, |
|||||
— Олександр Олесь |
Ніхто твоїх не заперечить прав. |
|||||
— Микола Зеров |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів : Світ, 1990. — С. 205
- ↑ Куліш П. О. Чорна Рада : Хроніка 1663 року та оповідання. — Київ : Веселка, 1990. — С. 41.
- ↑ Куліш П. О. Чорна Рада : Хроніка 1663 року та оповідання. — Київ : Веселка, 1990. — С. 48.
- ↑ Крилаті вирази та літературні цитати
- ↑ Кайдашева сімя̀. Львів, 1879.
- ↑ Хмари (Іван Нечуй-Левицький)
- ↑ Ільченко О. Збирачі туманів : Суб’єктивні нотатки з київського життя /Олесь Ільченко. − К.: КОМОРА, 2017. −176 с.
- ↑ Винничук Ю. Загадкова душа // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.
- ↑ Костенко Л. Записки українського самашедшого. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — С. 305. — ISBN 978-966-7047-88-7
- ↑ Магічний Київ: згадки про столицю в українській літературі
- ↑ О.Э. Мандельштам / Собр. соч. в 4 тт. /Т. 2 / Проза. Киев
- ↑ Надія ДИЧКА АБЕТКА УКРАЇНИ
- ↑ Стус В. Зібрання творів: У 12 т. [Текст] / В. Стус ; [ред. кол.: Д. Стус (голова) та ін.]. — Т. 3: Час творчості / Dichtenzeit . — К. : Факт, 2008. — 752 с.
- ↑ Стус В. Зібрання творів [Текст] : у 12 т. / Василь Стус ; [редкол. : Д. Стус (голова) та ін. ; упорядкув. та комент. : Д. Стус, А.Шацька ; авт. передм. К.Москалець ; Нац. акад. наук України, Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка]. - [2-ге наук. вид.]. - К. : Факт, 2007 - . Т. 4 : Вірші 1960-х років (поза збірками); Вірші початку 1970-х років (поза збірками) / [ред. т. Д. Стус]. - 2008. - 479 с. : портр. - ISBN 978-966-359-314-2
- ↑ Отак собі живу, позбулий часоплину...
- ↑ Симоненко Василь. Вибрані твори / Упоряд. А. і Д. Ткаченків. Серія «Шістдесятники». 4-те вид. К: Смолоскип, 2017. 852 с.
- ↑ Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах / Максим Тадейович Рильський. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 3: Поезії 1941-1950. – 440 с.
- ↑ Вінграновський Микола. Вибрані твори / упор. М. Лазарук. — К. : Смолоскип, 2013. — 872 с. — (Серія «Шістдесятники»).
- ↑ Початки Києва (Олександр Олесь)
- ↑ Зеров, М. Вибрані твори / М. Зеров. – Київ : Смолоскип, 2015. – 878 с.
|