Маріу́поль (у XVI столітті — Домаха, у 1778—1779 роках — Павловськ; у 1948—1989 роках — Жда́нов) — місто-герой України. Розташоване в Донецькій області на березі Азовського моря, у гирлі річки Кальміусу. Населення — 431 859 мешканців (2021).
Жителі Маріуполя — моряки та металурги. І коли я був маленьким, і зараз багато хто йшов працювати або моряками, або на завод. Така суміш. У будь-якому разі це робітники. В принципі такі, що небідно живуть. На заводі вони, звичайно, менше заробляли, ніж у морі. Але це була стабільна робота, стабільний дохід[1].
Донецьк в'янув і руйнувався. Це місто, в якому нічого не відбувається останні вісім років від початку окупації так званої ДНР. І Маріуполь — із новими школами, дитсадками та лікарнями. У місті з'явилося 220 одиниць нового транспорту. Комунальні автобуси — білі із жовтою смугою та тролейбуси — білі із синьою смугою. Складаємо та отримуємо наш жовто-синій прапор[2]. — З інтерв'ю від 22 квітня 2022 року
За останні шість років міжнародні фінансові інституції інвестували у розвиток інфраструктури міста 200 мільйонів євро. На ці кошти розроблено новий комунальний транспорт. До війни в Маріуполі почали будувати новий завод із очищення води, нові школи та дитсадки — все це за європейські гроші. У планах були будівництво набережної та аеропорту, облаштування всіх парків за європейським зразком. Тобто місто колосально перезавантажилося. Вже було відчуття, що ти у центрі Європи[2]. — З інтерв'ю від 22 квітня 2022 року
Росія зустріла Маріуполь — вогнем, авіацією, убила понад 20 тисяч людей. Російськомовних, частина яких корінні росіяни[2]. — З інтерв'ю від 22 квітня 2022 року
Ми вибрали шлях європеїзації — не абстрактно йшли до Європи, а будували Європу у своєму місті. У нас у центрі Маріуполя з'явилася Європейська площа із шикарним європейським фонтаном, кілометри заливних газонів, як у Лондоні. І наші діти на цих газонах сиділи з кавою та гітарами[2]. — З інтерв'ю від 22 квітня 2022 року
