Винничук Юрій Павлович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Винничук
Yuriy Vynnychuk.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Па́влович Винничу́к (нар.1952) — український журналіст, письменник, редактор.

Цитати[ред.]

  •  

Завдяки Чубаю я вже знав яка є література. А від знання дуже багато залежить. Свої перші вірші я писав у стилі письменників XIX сторіччя, а все тому, що читав саме таку літературу[1].

  •  

Коли письменник щось розповідає чи пише й у тому є бодай двадцять відсотків правди, це вже свята правда[2].

  •  

Мій рідний Івано-Франківськ присутній тільки в одній моїй книжці — «Вікна застиглого часу». Це друге місто після Львова, де б я міг жити[3].

  •  

Я люблю старий Львів і старих львів'ян, яких давно уже немає[3].

З творів[ред.]

Графоманія виліковується[ред.]

  •  

(…) Безгрошів'я — річ принизлива, неприємна, але водночас здатна стимулювати рішучі вчинки[4]

  •  

(…) письменників, які б за своє життя не вкрали бодай однієї книжки з публічної чи приватної книгозбірні, нема. А якщо є, то це не письменник, а графоман[4]

Груші в тісті[ред.]

  •  

Жінка, як уже до чогось звикне, то не розлучиться з тією звичкою до самої смерті[5]

Захер Мазох і я[ред.]

  •  

Винники — це земля мазохізму. Винники — це концентрат мазохізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть тільки для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває, що з розпуки навіть кінчає самогубством. Тут свині ніколи не кричать так пронизливо, як деінде, коли їх колють (…). А щоб вони отримали якнайбільше задоволення, гуманні винниківські різники смалять і потрошать їх живцем[6]у Ви́нниках (місто районного значення у Львівській області України) пройшли дитячі роки Леопольда фон Захер-Мазоха

  •  

Фрідріх Шиллер задля натхнення нюхав гнилі яблука, Вольфганг Ґьоте — запліснявілий швейцарський сир, Ернст Амадей Гофман нюхав стрикоників, Стефан Цвайг — нашатир, Ґустав Майрінк нюхав котячу лапку, Лео Перуц — шнапс, Хайміто фон Додерер нюхав старі капці Ґотгольда Ефраїма Лессінґа, Райнер Марія Рільке — череп Вальтера фон Фоґельвайде, Франц Кафка нюхав Мілену, а Захер Мазох — винниківську лозу[7]

  •  

Якби Захер Мазох не став письменником, то став би різником і заливався б слізьми, зціджуючи кров та парцелюючи нутрощі[8]

Мій друг Вінграновський[ред.]

  •  

У спілкуванні з чекістами краще бути Швейком, ніж Дон Кіхотом[9]слова Ярослава Павуляка

Пори року[ред.]

  •  

(…) постійна закоханість — це достатня причина, аби ніколи не одружуватись[10]

Сад п'яних вишень[ред.]

  •  

(…) жити з поетесою — все одно, що пити коктейль з горілки і портвейну. Кайфу море, а голова тріщить[11]слова Льоні Шевця

Стадіон[ред.]

  •  

Григорій Чубай: — Дурний! Ти не знаєш де справжня Україна! Тільки на стадіоні її відчуєш!
(…) овіяні цим неймовірним магнетизмом юрби, готові в таку мить на все — на барикади, революцію, смерть.
(…) і я тоді побачив, що Україна таки не вмерла, вона ще живе і не тільки нам, інтелектуалам, світилася її зоря, але й оцим простим дядькам, школярам і навіть пиякам[12]1978, матч «Карпати» — «Шахтар»

Виноски[ред.]

  1. RECвізити3, 2015, с. 27
  2. RECвізити3, 2015, с. 21
  3. а б RECвізити3, 2015, с. 18
  4. а б Груші в тісті, с. 52
  5. Груші в тісті, с. 177
  6. Груші в тісті, с. 259
  7. Груші в тісті, с. 260
  8. Груші в тісті, с. 261
  9. Груші в тісті, с. 11
  10. Груші в тісті, с. 264
  11. Груші в тісті, с. 119
  12. Груші в тісті, с. 140

Див. також[ред.]

Література[ред.]

  • Винничук Ю.. Груші в тісті. — Львів: ЛА «Піраміда», 2010. — 288 с. — ISBN 978-966-441-188-9
  • RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 296 с. — ISBN 978-617-679-456-1