Завдяки Чубаю я вже знав яка є література. А від знання дуже багато залежить. Свої перші вірші я писав у стилі письменників XIX сторіччя, а все тому, що читав саме таку літературу[1].
Коли письменник щось розповідає чи пише й у тому є бодай двадцять відсотків правди, це вже свята правда[2].
Мій рідний Івано-Франківськ присутній тільки в одній моїй книжці — «Вікна застиглого часу». Це друге місто після Львова, де б я міг жити[3].
Я люблю старий Львів і старих львів'ян, яких давно уже немає[3].
На Крим ми маємо таке саме право, як і Росія. Але я його відпускаю. Ідіть собі з Богом. Разом із Донбасом. Влада тоді у нас буде винятково демократична. …Для мене Крим що є, а чи його нема – по цимбалах. Може і не бути. Я взагалі так собі думаю: а навіщо нам така велика держава? Чому б не зробити референдум, і нехай би ті території, які прагнуть злитися з єдиноутробною Росією, таки з нею злилися. Хотілося б при цьому побачити, як будуть опускати свої бюлетені «за» матері тих синів, яким світить армія і яких рано чи пізно кинуть на Кавказ, який ніколи не заспокоїться.[4]
— 2010
А свідки Єгови? Вони не йдуть в армію, бо їм не дозволяє їхня релігія. І ми їх захищаємо?.. А інші діти лягають трупами, захищаючи Україну, у якій іде війна, вони ж захищають і цих «свідків». Для них існують тільки вони, свідки Єгови, а все інше їм по цимбалах. Оце спільнота, яка має вижити, а решта хай гине.[5]
(…) Безгрошів'я — річ принизлива, неприємна, але водночас здатна стимулювати рішучі вчинки[6]
(…) письменників, які б за своє життя не вкрали бодай однієї книжки з публічної чи приватної книгозбірні, нема. А якщо є, то це не письменник, а графоман[6]
Винники — це земля мазохізму. Винники — це концентрат мазохізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть тільки для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває, що з розпуки навіть кінчає самогубством. Тут свині ніколи не кричать так пронизливо, як деінде, коли їх колють (…). А щоб вони отримали якнайбільше задоволення, гуманні винниківські різники смалять і потрошать їх живцем[8] — у Ви́нниках (місто районного значення у Львівській області України) пройшли дитячі роки Леопольда фон Захер-Мазоха
Григорій Чубай: — Дурний! Ти не знаєш де справжня Україна! Тільки на стадіоні її відчуєш!
(…) овіяні цим неймовірним магнетизмом юрби, готові в таку мить на все — на барикади, революцію, смерть.
(…) і я тоді побачив, що Україна таки не вмерла, вона ще живе і не тільки нам, інтелектуалам, світилася її зоря, але й оцим простим дядькам, школярам і навіть пиякам[14] — 1978, матч «Карпати» — «Шахтар»
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі