Перейти до вмісту

Булгаков Михайло Опанасович

Матеріал з Вікіцитат
Булгаков Михайло Опанасович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Опана́сович (Пана́сович) Булга́ков (рос. Булгаков Михаил Афанасьевич; 15 травня 1891 — 10 березня 1940) — письменник, драматург, театральний режисер. Автор повісті «Собаче серце» (1925) і роману «Майстер і Маргарита» (1967). За мотивами його п'єси знято фільм «Іван Васильович змінює професію».

Цитати

[ред.]
  • А не треба ніяких точок зору! Просто він [Ісус Христос] існував, і більше нічого. І доказів ніяких не треба[1].
  • Розруха не в клозетах, а в головах[2].
  • Розумні люди на те й розумні, щоб розбиратися в заплутаних речах.
  • Але ось яка річ мене непокоїть: коли Бога нема, то постає питання, хто ж керує життям людським і взагалі всім побитом на Землі?
    Но вот какой вопрос меня беспокоит: ежели бога нет, то, спрашивается, кто же управляет жизнью человеческой и всем вообще распорядком на земле?
  • Ніколи й нічого не просіть! Ніколи й нічого, і особливо в тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть.
  • Рукописи не горять[1].
  • Той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить.
  • Що би робило твоє добро, якби не існувало зла?
  • Свіжість буває тільки одна — перша, вона і остання[1].
  • Добра пані, існує далека країна, ви не знаєте її, це — Московія.
  • Язик може приховати істину. Очі — ніколи. Недобре замислюють чоловіки, які ховаються від вина, гри, товариства, красивих жінок та застільних розмов.[3]
  • Свята Русь — країна дерев'яна, злиденна і… небезпечна, а російській людині честь — тільки зайвий тягар.[2].
  •  

Так, людина смертна, та це було б іще півбіди. Погано те, що вона іноді раптово смертна, ось у чому штука!

 

рос. Да, человек смертен, но это было бы ещё полбеды. Плохо то, что он иногда внезапно смертен, вот в чем фокус![4]

 
Ця цитата була обрана цитатою дня 15 травня 2016 року.

Цитати про його творчість

[ред.]
  •  

Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрі «Дні Турбіних» — я бачила в Москві. Ах, мої ви милі, «Дні Турбіних». Це ж така розкіш. Така правда, що якби ви побачили, які взагалі осоружні, огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцуралися цієї назви… Грубі, дикі мужлани![5]Микола Куліш «Мина Мазайло» (третя дія, 7).

  — Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва)

Примітки

[ред.]
  1. а б в «Майстер і Маргарита»
  2. а б «Собаче серце»
  3. Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 61.
  4. Мастер и Маргарита, 1989, с. 18
  5. Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 142. — ISBN 5-308-00654-7

Джерела

[ред.]