Грецька громада невелика. Її представники підтримують пам'ять про предків і їхню культуру. У цьому вони схожі на братів Зосимів, ніжинських греків-меценатів. Ті не створювали сімей, щоби вкладати всі гроші в книги, школи та рух за незалежність[1].
Історію Ніжина можна вивчати по храмах. В одному складав присягу новобраний гетьман Іван Брюховецький, доки чернь руйнувала місто. Подвір’ям іншого бігав Федір Лисянський, учасник першої навколосвітньої подорожі. У третьому хрестили першу дружину Пабло Пікассо. Тут же сталася пригода, яка надихнула Миколу Гоголя на написання повісті «Вій». Колись у Ніжині діяла потужна грецька громада, від якої містові залишилися кава і знаменитий ніжинський огірок[1].
— Віра Курико
У фейлетоні "Нечто о Нежине" Гоголь переповів, як на освяченні церкви бідніші й багатші греки не поділили місця. Кажуть, греки дізналися про твір, образилися і вимагали, аби їм видали автора. А дехто вважає, що це був перший текст, який письменник спалив[1].
