Поділ

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Вид на Поділ з Хрещатого парку

Поді́л — історична місцевість Києва, низинна частина історичного центра міста, стародавній район ремісників і річковиків. Простягається вздовж правого берега Дніпра і Київської гавані, попід горами Старокиївською, Замковою, Щекавицею і Юрковицею між Пішохідним мостом через Дніпро і Заводською вулицею.

Цитати[ред.]

  •  

Перебування на Подолі в безпосередньому сусідстві з Дніпром-Славутою неабияк позначилося на моїх дитячих роках. Проживаючи в такому великому місті, як Київ, в умовах неначе б і міського
побуту, стояв я тимчасом доволі близько до місцевої української природи, кохавсь у ній і стихійно нею захоплювавсь. Тодішній Поділ зберіг був чимало рис побутової української старосвітчини так само, як і Глубочиця, де жив мій батько, або Звіринець, де я теж пробував деякий час[1].

  Дмитро Багалій
  •  

[…] Приваблював до себе на Подолі силу українських селян-прочан, що приходили з усієї України на богомілля в Лавру, водомет із Самсоном, що роздирав пащу лева. Його просто називали «Лев», і ми раз у раз казали, як і ті селяни, що туди приходили, «ходім до Лева»; нас приваблювали там і прочани, і ті глиняні розмальовані коники з їздцем, що так славно свистіли, коли ми, діти, надимали для цього губи, немов грали на якійсь трубі. Цей водограй збудовано у 1808 р. Дивитися на нього приходило багато люду з сіл, були й процесії на водохрещі[1].

  Дмитро Багалій
  •  

Трамвайчик біжить униз до Подолу. Слобідка та Труханів Острів — ще під водою. Палева, міщанська Венеція. За всю пишність верхнього міста завжди розплачувався Поділ. Поділ горів. Поділ тонув. Поділ громили. Поділ витриманий у строго-плюгавому стилі. Ціла вулиця торгує готовою сукнею. Вивіски — «Лувр», «Змічка». […] Зневага до Подолу надзвичайно поширена у буржуазному місті: «Вона кричить, як на Подолі», «У неї капелюшок з Подолу», «Що ви від нього хочете? Він торгує на Подолі». — Проза. Київ. 1926 рік

 

Трамвайчик бежит вниз к Подолу. Слободка и Труханов Остров — еще под водой. Свайная, мещанская Венеция. За все великолепие верхнего города всегда расплачивался Подол. Подол горел. Подол тонул. Подол громили. Подол выдержан в строго-плюгавом стиле. Целая улица торгует готовым платьем. Вывески — «Лувр», «Змичка». […] Презрение к Подолу чрезвычайно распространено в буржуазном городе: «Она кричит, как на Подоле», «У нее шляпка с Подола», «Что вы от него хотите? Он торгует на Подоле»[2].

  Осип Мандельштам

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg