Губерначук Сергій Григорович

Сергій Григорович Губерначук

Поет, актор Сергій Губерначук

Стаття у Вікіпедії

Сергі́й Григо́рович Губерначу́к (Ґуберначук; 1969 – 2017) — український поет, актор, драматург, читець, автор пісень, співак.

Цитати

Про святе і вічне

• Золотом пишеться Боже ім’я і промовляється золотовусто.

• Легше позбутися власних очей, ніж бачити на власні очі спотворення Твоїх вчень, Отче!

• Єдин Святий Дух – душ вічний пастух – спрямовує Розуму Рух.

• Усе святе – просте.

• Слава Тобі, Господи, за священні ро́зклади!

• За лаштунками неба за́вжди сховано рай.

• Віруй, Надіє, в Любов!

Про Україну

• Скинь пір’я старе і ще вище злітай – сиґналь попри космос: "Хвала Україні!"

• Уставаймо з колін!

Розпрягаймо свій спів.

Україну єднаймо,

шануймося!

• Проріжмо путь на вільний шлях! За нами наші діти йтимуть.

Єдино-український стяг нестимуть!

• Україну я цілую у Дніпро.

• Краща країна починається з кращих нас.

• Україна всюди, рідна, запашна,

домовиті люди, квіте й борошна́,

молоді ягнята, зорані лани

й у борні зернята сплять аж до весни.

• Хай лунатиме за́вжди вільний голос людини!

• Україна в нас – на всіх одна!

• Вірте в Україну, знайте кожну з душ,

хто за неї гине, жінка чи то муж!

• Доля нації робити і творити історію сьогодні й повсякчас.

• Проріжмо шлях на вільний лан.

Все оповито синьо-жовтими словами.

Для України – ми.

А Україна ж – з нами!

Про світ і час

• Земля в космосі схожа на дитину у колисці часу.

• Космічні тенденції

Прийшов той час, коли усе,

давно пов’язане з Землею,

змінивши сутність, нас несе

у божевільну ґалерею.

• Неміряно ідей! Війна — на всі смаки! Сьогодні світ такий, яким не був ніколи!

• Наш світ многоликий перетворює час на портрет.

• Час – загострювач лез… поміж сцілл і харібд.

• "На все свій час," – так мовить Той, Хто Вічність. Але всяк раз існує Потойбічність.

• Час – божественна пісня про відстань, упокоєна і сокровенна –

ні біжить, ні стоїть на місці – лине.., лине хором святих сподівань.

• Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів...

• Час кудись вітрує.

• Відкрий очі на зупинці часу – і побачиш обриси майбутнього.

• Найточніший час – биття серця.

• У тривожний час вінчальні пісні не звучать.

Про життя і смерть

• Життя – щасливе відчуття, щасливе від життя.

• Життя – до нестями вражаюче – цвіте драматичними творами.

• Життя вишиває гладдю рубці на серці.

• Уміння жити – це змога сміятися над сльозами, навіть коли сльози ще не висохли.

• Життя з каскадами подій схиляється поволі до любові.

• Смерть – це свобода, несумісна з життям.

• Смерть – це подія, бо так звичне життя навкруги.

• Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту. Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.

Смерть – остато́чна ланка в системі самозахисту.

• Що то бажання і що то надії. Супроти смерті нічого не діє.

Про долю і щастя

• О, доле, ти – вершина й діл. Свята, мов німб, земна, як куля! Для душ – мембрана з тіл!

• Не хвалися долею! А долю спокутуй.

• Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.

• Скажи "люблю" своїй змученій долі.

• Моє щастя таке велике, що б'ється у скронях.

• Багато щастя не треба. Безмежно багато людині не треба. У зайвому сяйві осліп. Шукай джерело…

• Як багато мені мало…

• Я знав любов – я долею розпещений.

Про любов і кохання

Святі – Любов у Злі й Блаженство у Стражданні.

Любов – вічний двигун.

Мости любові, як веселки на небі.

Не пали любов, адже після вогню навіть земля чорна.

Свою любов навряд чи підійму – бо дух легкий лише любов’ю Бога.

Життя з каскадами подій схиляється поволі до любові.

Моя любов давно належить не мені.

Любов моя – благання моїх рук, ти – єдиний і вірний мій друг.

Нестача любові завдає серцю біль.

Любов ховається мелодією у словах.

Багато любові не буває.

Май любов свою і серце май.

Серце прагне любові.

Любов – золота, а кохання – червінне.

У коханні пройде непоміченим зло, і покора солодкою завжди здається.

Чи буває кохати невчасно?

В коханні стільки таємниць, як у морі – риб, а в небі – птиць.

Коли коханню – край, любові – са́ме час.

Не поспішай, не поспішай. Інакше – ми не зрозуміємо любові.

Нехай любов моя не та вже, бо більша за любов.

Перехрестися серцем і любов’ю, закохана собою по мені.

Любов – наш міст. Він лиш тоді впаде, коли по ньому інший хтось пройде.

В садах любові біль – це насолода.

Ось – я очистив любов свою. У спокою.

Вилікував я знов минулу любов.

З любов'ю справдиться все, що інакше не справдиться.

За все тобі є прощенням любов! … Я серце віддаю тобі і кров.

Книга Життя — Книга Любові.

Усім тобі завдячую, Любове.

• Уявіть собі, що весь світ – Любов...
• Де любов – там завжди ллється кров.
• Усім, кого люблю, я винен знов. Моя вина – на всіх одна любов.
• Жінка завжди шукає кохання, а чоловік – революцію.
• Кохання – Церква, тільки-от свою я не возведу на диких пустирях.
• Диво народження слова "люблю" – у таїні неймовірно глибокій.
• Коралове намисто для тебе збираю я по краплі...
• Я з тобою, як з Богом ця ікона при стіні!
• Тебе розбавлю барвами в олії – і розфарбую всі меланхолії!

Ти багата, як Рим, як чотири Південні Кореї, тільки в бідному серці кімнатка любові – пуста.

О, ти була його остання. Ти з ним жила через кишеню, а він давав тобі у жменю грошима все своє кохання,.. бо ти була його остання.

Я мав кохання горде й безкоштовне, яке найшло на побутовий риф, де вимальо́вувало свій страшний тариф за кожний поцілунок, слово кожне.

Про творчість, поезію, мистецтво

• Творчість – породжена безмежністю.

• Творчість – Така́, як Ти!

• Не творчість є інструментом любові, а любов – інструмент творчості.

• Натхнення — поклоніння, а не Мекка.

• А ти – свята без імені й без назви, ти – просто думка, випадковий гість.

• Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.

• В небо попадаю і бачу музику на висоті життя!

• Як немає птахи – то й пісень не маю.

• Я продам білий світ – і куплю собі крила

у знайомого анґела в Чистий Четвер.

Я відчую політ, бо мені так кортіло

стартувати з усіх джомолунґм і говерл!!

• Дай, я буду таким, як хочу, щоб не всі мене розуміли…

Ти вбачаєш у цьому злочин? Я вбачаю у цьому – крила!..

• Рима – проста й заримована Богом, й окреслена віщим дощем.

• Я загубив свій вірш. Гаразд! Може, його хтось знайде. Вірш задихає на нього ладаном і чиєсь горе пройде.

• Часто поета на допит всі непоети ведуть.

• Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?

• Голкою художники малюють свої шедеври.

• Який Театр – таке і свято.

• Між нами, акторами, кажучи, усі вже давно є акторами.

• Мистецтво – вишуканий гріх! Театр – розкиданий по світу!

Про різне

• Космос промовляє нотами Баха.

• Зірка, осяяна думкою, ближче.

• Легкі зірки лишилися на небі, а важкі – попадали.

• За небесною межею – маячня земна.

• Істина – в тіні, а тінь – від стіни суті.

• Удосконалюй простоту.

• Ліпше – не мати, краще – не знати, ніж загубити – і пам’ятати…

• Рідко мудрість шукає книгу, книга швидше до мудрості схильна.

• Кожен камінь кричить, особливо камінь спотикання.

• Не кидай камінь у небо, все одно він впаде на землю.

• На дні не нашого раю шукаємо власне яблуко.

• Розповів – загубив, промовчав – і знайшов.

• Раніше за все було слово. Слово за слово – змова.

• Безпутство слів усі пісні зламало і солов’ям відняло голоси.

• Навіщо нам, неспіваним пісням, шукати в паузах свої слухняні ноти?

• Гіркий шоколад такий... солодкий.

• Де сил багато – там так терпіння мало.

• Страшна свобода, доведена до рівня зради.

• Багатство сковує думки, тривожить і мовчить.

• Шелест купюр, як і блиск монет.

• Не кожна гілка птаху на притулок. Не кожне небо зірці на взірець.

• Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.

• Серце – це місце позбавлення волі, це біль і прожиті роки.

• Чим вище політ, тим вільніші крила.

• Постійність треба виховувати, як дитину.

• Гірко, коли сліпих овець ріже їхній поводир.

• На старість погляд втрачає свіжість.

• Молодість поверне лиш той, хто постарить вічність.

• Дуже приємно було познайомитися з одним вагітним чоловіком.

Щойно в нього має народитися надія, маленька надія на краще.

Він казав мені про це сповненими слізьми очима.

• Набралася жінка лиха, плаче тихо, сміється тихо.

• Навіть на дно печалі сонце зазирає.

• Бог терпів — і Нам велів!

Тілько ж Ми не чули слів

після того до волів:

"Не терпіте ж, поготів!!!"

• Самого себе репресія – ця проґресивна депресія.

• Не боюся потонути... Я так давно живу на глибині.

• Не все почую в цьому світі я, не все побачу, але все пробачу.

• Прощення – це спасіння.

• І згадую катів як дорогих людей.

• Якщо цей день і означає щось,

то те лише, що це червона дата,

яку я буду за́вжди святкувати,

щоб пам’ятати – я́к пережилось.

• Не флейта ламається – ламаються звуки, не кров – а душа тече.

• Людська душа прагне волі вічно.

• Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.

• Місце, яке болить, леліють і люблять сильніше.

• Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.

• Навіть у глибокому погребі скляний осколок шукає і відбиває світло.

• Ось, виймаю з очей затверділу сльозу, і розбиваю її на мільярди малесеньких радостей.

• Радій сонцю, яке є, а якщо його нема, вигадай світло.

Посилання

• Губерначук Сергій. Роздуми про Cвяте і Вічне
• Губерначук Сергій. Роздуми про світ і час
• Губерначук Сергій. Роздуми про Україну
• Губерначук Сергій. Роздуми про життя, долю, щастя
• Губерначук Сергій. Роздуми про любов і кохання
• Губерначук Сергій. Роздуми про творчість, поезію, театр
• Губерначук Сергій. Роздуми про правду і труд
• Губерначук Сергій. Роздуми про різне

Джерела

• Губерначук С.Г. Усім тобі завдячую, Любове… / С. Губерначук. – Київ: Про формат, 2018. – 340 с. – ISBN 978-617-7457-53-3
  
• Губерначук С.Г. Переді мною... / С. Губерначук. – Київ: Майстер-принт, 2018. – 128 c. – ISBN 978-617-7518-50-0
  
• Губерначук С.Г. Перґаменти / С. Губерначук. – Київ: Майстер-принт, 2018. – 200 c. – ISBN 978-617-7518-66-1
  
• Губерначук С.Г. Дай, я буду таким, як хочу... / С. Губерначук. – Київ: Майстер-принт, 2019. – 64 c. – ISBN 978-617-7778-05-8
  
• Губерначук С.Г. Поезії розбурханих стихій / С. Губерначук. – Київ: ArtHuss, 2019. – 192 c. – ISBN 978-617-7778-13-3
  
• Губерначук С.Г. Учорашнє / С. Губерначук. – Київ: ArtHuss, 2019. – 109 с. – ISBN 978-617-7778-32-4
  
• Губерначук С.Г. Мозаика (рос.) / С. Губерначук. – Київ: ArtHuss, 2020. – 142 с. – ISBN 978-617-7778-50-8
  
• Губерначук С.Г. Сопілка. / С. Губерначук. – Київ: Тропеа, 2022. – 208 с. – ISBN 978-617-7894-55-0
  
• Губерначук С.Г. Силуэты снов. / С. Губерначук. – Київ: Тропеа, 2022. – 168 с. – ISBN 978-617-7894-23-9
  
• Губерначук С.Г. Розсипане золото літер. – Збірка роздумів, цитат, віршів. / С. Губерначук. – Київ: Тропеа, 2023. – 210 с. – ISBN 978-617-7894-75-8