Залишенець. Чорний ворон

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Шкляр на 18-му Форумі видавців (2011)

«Залишенець. Чорний ворон» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра.

Цитати[ред.]

  •  

Ні, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх?[1]

  — Чорний Ворон
  • Ніколи не кажи: в цій державі. Так завжди казали ті, для кого вона чужа. Кажи: наша.[2]
  • Звитяга породжує легенди, а відчай — брехню.[2]
  •  — Куди тобі, Юрасю, пустити свинцеву бджілку? У серце чи в голову?
    — У голову.
    — Ну так, звичайно, адже ти колись присягав, що в твоєму серці Україна.[2]
  • Якщо немає надії на перемогу, то зостається ще прагнення помсти. Прагнення, яким горіли всі козаки, більшість із них воно й привело до лісу.[2]
  • Немає нічого підступнішого за подачки з рук ворога. Лише наївний бевзь може покладатися на їхню добрість.[2]
  • Страшно сказати, що робить із людьми безнадія. Говіркі стають мовчазними, веселі — зажуреними, хоробрі — боягузами, а певні — зрадниками.[2]
  • То хто ж по-вашому бандит? Той, хто прийшов до нас із Московщини і серед білого дня грабує кожну хату, чи той, кого ви вигнали з дому і змусили піти до лісу, щоб боронити свій край.[2]
  • Як ото волос на голові, так було пораховано й кожен колосок селянина, над душею якого і далі стояв червономордий продзагонівець. Тому, як тільки випадала нагода, ми охоче навчали цих упирів замість хліба їсти святу земельку.[2]
  • Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть.[2]
  • Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями.[2]
  • Отаман, котрий дозволяє ворогові вести пропаганду в своєму таборі, заслуговує розстрілу.[2]
  • Коли все дуже правильно і бездоганно, тоді виникає сумнів.[2]
  • Жодна катастрофа не ставить хрест на меті.[2]
  • Марні надії тільки додають жалю.[2]
  • Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя.[2]
  • У наших людей християнство тільки на язиці.[3]
  • …на моєму прапорі не було напису «Воля України або закордон».[4]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Шкляр В. М.. Залишенець. Чорний Ворон [Текст]. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 384 с.


Bookmark-new.svg