Кримський Сергій Борисович
Кримський Сергій Борисович | |
Стаття у Вікіпедії |
Сергі́й Бори́сович Кри́мський (*2 червня 1930, Бахмут — †30 червня 2010, Київ) — український філософ, культуролог, представник Київської філософської школи.
Цитати
[ред.]
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Г
[ред.]К
[ред.]Л
[ред.]Людина постає універсальною сутністю і стає, перефразовуючи видатного французького філософа Тейяра де Шардена, не лише картою у світовій грі, світовій драмі, але й ставкою і виграшем у цій грі. Ми спостерігаємо, як на перший план у нашу епоху виходить так званий «трансперсональний феномен» — тобто, простіше кажучи, індивідуальна свідомість сучасної людини все більше орієнтується на загальнолюдські, загальнозначущі уявлення та почуття. Це віра, солідарність, любов (людина в ній шукає абсолютний центр буття за межами самої себе, свого «я») і, звичайно, свобода — передусім і особливо свобода внутрішня як неодмінна умова свободи політичної, зовнішньої[4]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року |
Н
[ред.]О
[ред.]Особистість, тобто створення внутрішнього світу людини, є найвищим даром Бога. Творіння особистості — це створення мікрокосму, суб'єкта, відповідального перед собою за близькість до інших людей або навіть до однієї людини — якщо ти здатен зробити її щасливою[7]. — «З усіх прав людини найважливішим є право бути IНШИМ» |
П
[ред.]Петро Могила, який став в XVII столітті духовним вождем України, автором проекту цивілізаційного майбутнього нашої країни, проповідував у дусі реформаційних ідей поєднання «духовного» та «приватного» капіталу, обмеження аскетизму формуванням святкового стану душі. У своєму знаменитому «Требнику», що став настільною книгою українського православ’я, він робить легітимізацію всіх свят українського народу, що діють і понині[8]. — «Не володіти всім, але бути всім!», 21 липня, 2009 року |
С
[ред.]Суспільство стало істотно мінятися не лише протягом «великого», історичного, але й протягом «малого» часу одного покоління людей. Особливо наочно прискорення часу позначається на технологіях виробничого й соціального розвитку[6]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року |
У
[ред.]Уже в V—VI ст. до н.е. духовний оракул Китаю Конфуцій на запитання: «Чи можна знайти одне таке слово, що виражає позитивне значення всіх філософій та релігій?» відповів: «Таке слово існує. Це слово — взаємність». Це слово і стало ключовим для Папи Римського Іоанна Павла II в його останній енцикліці про створення «цивілізації любові», про яку і мріють усі люди планети[10]. — «Не володіти всім, але бути всім!», 21 липня, 2009 року |
Україні необхідна духовність, та духовність, яка викристалізувалася в греко-слов’янській православній цивілізації Київської Русі. Та духовність, яку в свій час втілювала Києво-Могилянська академія, яка була одним із чинників подолання епохи Руїни другої половини XVII ст. Це загалом та духовність, яка зробила українську націю суб’єктом світової історії[11]. — «Принципи духовності ХХI століття» |
Ф
[ред.]Фундаментальним завданням українського соціуму є, на мій погляд, створення широкого Проекту національного розвитку. [...] |
Я
[ред.]Якщо до ХIХ століття верхня часова межа міжконтинентальних взаємодій народів визначалася в одиницях вимірювання до одного року, а у внутрішніх комунікаційних зв’язках (у національному масштабі) вимірювалася швидкістю кінного транспорту, то у ХХ столітті подібного роду взаємодії вимірюються вже в годинах, а у ХХI столітті — навіть у хвилинах (якщо мати на увазі інтернет-економіку й планетарні інформаційні системи). [...]. Формується «соціум знань», який перебуває в такому потоці змін, коли набувають значення навіть наймініатюрніші зсуви й виникають бліпи (миготіння) подій[14]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року |
Якщо скористатися сакральною формулою, то можна сказати: ми не знаємо, коли буде богоявлення. Але ми точно знаємо місце, де воно відбудеться. Це сфера нашої любові до ближнього, людської солідарності та нашої відкритості Духу[16]. — «Принципи духовності ХХI століття» |
Примітки
[ред.]- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 64
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 120
- ↑ а б Екстракт 150(1), 2009, с. 538
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 345
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 249
- ↑ а б Екстракт 150(1), 2009, с. 343
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 253
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 544
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 48
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 545
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 118
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 121
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 346
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 342
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 74
- ↑ Екстракт 150(1), 2009, с. 130
Джерела
[ред.]- Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3
|