Кримський Сергій Борисович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кримський Сергій Борисович
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Сергі́й Бори́сович Кри́мський (*2 червня 1930, Бахмут — †30 червня 2010, Київ) — український філософ, культуролог, представник Київської філософської школи.

Цитати[ред.]

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Г[ред.]

  •  

Греки вважали, що світ — це художній твір, просторова організація буття, що може бути об’єктом естетичного споглядання. Тому світ — це космос. Біблія дала інше поняття — світ як Олам, тобто світ не як простір, а як час, Історія[1]. — «Ефект високого неба»

К[ред.]

  •  

Карл Юнг сказав (може це і крайнощі): «Представникам однієї нації повинні снитися одні й ті ж самі суспільні сни»[2]. — «Принципи духовності ХХI століття»

  •  

Культура розкриває безмежність внутрішнього світу людини, який, за висловом Гете, виступає «природою зсередини». За допомогою культури людина може здійснювати ті «плавальні рухи», які дозволяють їй випливти з кризових ситуацій[3]. — «Не володіти всім, але бути всім!», 21 липня, 2009 року

  •  

Культура також є виробництвом, але виробництвом духовним. Якщо матеріальне виробництво створює товари, то духовне — людські якості[3]. — «Не володіти всім, але бути всім!», 21 липня, 2009 року

Л[ред.]

  •  

Людина постає універсальною сутністю і стає, перефразовуючи видатного французького філософа Тейяра де Шардена, не лише картою у світовій грі, світовій драмі, але й ставкою і виграшем у цій грі. Ми спостерігаємо, як на перший план у нашу епоху виходить так званий «трансперсональний феномен» — тобто, простіше кажучи, індивідуальна свідомість сучасної людини все більше орієнтується на загальнолюдські, загальнозначущі уявлення та почуття. Це віра, солідарність, любов (людина в ній шукає абсолютний центр буття за межами самої себе, свого «я») і, звичайно, свобода — передусім і особливо свобода внутрішня як неодмінна умова свободи політичної, зовнішньої[4]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року

Н[ред.]

  •  

Наївні люди часто вважають, що розум безмежний. Насправді все розумне має межі; безмежною може бути лише глупота. Хоча й вона може бути рисою розуму! Не випадково Чехов говорив, що університет розвиває всі здібності, зокрема й дурість[5]. — «З усіх прав людини найважливішим є право бути IНШИМ»

О[ред.]

  •  

Оскільки історія починає «стискатися» до життя одного покоління, то людина є вже не лише творцем історії, але і її ареною[6]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року

  •  

Особистість, тобто створення внутрішнього світу людини, є найвищим даром Бога. Творіння особистості — це створення мікрокосму, суб'єкта, відповідального перед собою за близькість до інших людей або навіть до однієї людини — якщо ти здатен зробити її щасливою[7]. — «З усіх прав людини найважливішим є право бути IНШИМ»

П[ред.]

  •  

Петро Могила, який став в XVII столітті духовним вождем України, автором проекту цивілізаційного майбутнього нашої країни, проповідував у дусі реформаційних ідей поєднання «духовного» та «приватного» капіталу, обмеження аскетизму формуванням святкового стану душі. У своєму знаменитому «Требнику», що став настільною книгою українського православ’я, він робить легітимізацію всіх свят українського народу, що діють і понині[8]. — «Не володіти всім, але бути всім!», 21 липня, 2009 року

С[ред.]

  •  

Смисл книги — всередині книги. А смисл архітектурної споруди залежить від місцевості. Вона «виростає» з певного контексту; треба знати контекст і коли дивитися — вранці, увечері, взимку чи влітку[9]. — «Ефект високого неба»

  •  

Суспільство стало істотно мінятися не лише протягом «великого», історичного, але й протягом «малого» часу одного покоління людей. Особливо наочно прискорення часу позначається на технологіях виробничого й соціального розвитку[6]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року

У[ред.]

  •  

Уже в V—VI ст. до н.е. духовний оракул Китаю Конфуцій на запитання: «Чи можна знайти одне таке слово, що виражає позитивне значення всіх філософій та релігій?» відповів: «Таке слово існує. Це слово — взаємність». Це слово і стало ключовим для Папи Римського Іоанна Павла II в його останній енцикліці про створення «цивілізації любові», про яку і мріють усі люди планети[10]. — «Не володіти всім, але бути всім!», 21 липня, 2009 року

  •  

Україні необхідна духовність, та духовність, яка викристалізувалася в греко-слов’янській православній цивілізації Київської Русі. Та духовність, яку в свій час втілювала Києво-Могилянська академія, яка була одним із чинників подолання епохи Руїни другої половини XVII ст. Це загалом та духовність, яка зробила українську націю суб’єктом світової історії[11]. — «Принципи духовності ХХI століття»

  •  

У наш час треба мати в самому собі ту частинку зла, проти якого ти борешся, а в супротивнику бачити ту частинку добра, за яке ти борешся. Ось тоді виникає конструктивний аспект боротьби[12]. — «Принципи духовності ХХI століття»

Ф[ред.]

  •  

Фундаментальним завданням українського соціуму є, на мій погляд, створення широкого Проекту національного розвитку. [...]
Це — освіта, наука, інновації, ідеологічні цінності. У такому проекті можна не розглядати всі аспекти економічного життя — не варто уподібнюватися творцям величезних п’ятирічних планів радянської епохи, але потрібно особливо виділити «соціальний вузол», «соціальну ланку» прогресу економіки. Це приблизно так, як у США 60-х років, перейнявшись своїм відставанням від СРСР у космічній гонці і якості освіти, взяли за основу економічної політики інтелектуалізацію виробництва, розвиток університетських центрів, науково-технічних парків, розвиток комп’ютерної техніки[13]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року

Я[ред.]

  •  

Якщо до ХIХ століття верхня часова межа міжконтинентальних взаємодій народів визначалася в одиницях вимірювання до одного року, а у внутрішніх комунікаційних зв’язках (у національному масштабі) вимірювалася швидкістю кінного транспорту, то у ХХ столітті подібного роду взаємодії вимірюються вже в годинах, а у ХХI столітті — навіть у хвилинах (якщо мати на увазі інтернет-економіку й планетарні інформаційні системи). [...]. Формується «соціум знань», який перебуває в такому потоці змін, коли набувають значення навіть наймініатюрніші зсуви й виникають бліпи (миготіння) подій[14]. — «Проблема дефіциту людських якостей як ніколи в наші дні актуальна», 9 лютого, 2007 року

  •  

Якщо задуматися, то минуле — це не те, що минуло. З минулим ми вступити в зв’язок не можемо, його немає, воно пройшло. Минуле — це нереалізовані можливості, що ми реалізуємо зараз і в такий спосіб вступаємо у зв’язок з минулим[15]. — «Ефект високого неба»

  •  

Якщо скористатися сакральною формулою, то можна сказати: ми не знаємо, коли буде богоявлення. Але ми точно знаємо місце, де воно відбудеться. Це сфера нашої любові до ближнього, людської солідарності та нашої відкритості Духу[16]. — «Принципи духовності ХХI століття»

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3


Bookmark-new.svg