Діти Дюни (роман)
«Діти Дюни» (англ. Children of Dune) — науково-фантастичний роман Френка Герберта 1976 року, продовження роману «Месія Дюни». Спочатку публікувався частинами в журналі «Analog Science Fiction and Fact», а пізніше того ж року виданий як книга.
Події книги зосереджені на дітях Пола Муад'Діба, його синові Лето II та доньці Ганімі. Після добровільного вигнання Муад'Діба діти ще замалі, аби претендувати на престол, разом з тим не по-дитячому мудрі. Поки за них править регент, вороги Муад'Діба прагнуть згубити дітей.
Роман був номінований на премію Г'юго як найкращий роман у 1977 році.
Цитати
[ред.]Даю тобі хамелеона пустелі, вміння якого злитися з тлом скаже тобі все, що ти мусиш знати про корені екології та основи особистої ідентичності. |
|||||
| — Книга діатриб із Хроніки Гайта |
Всесвіт належить Богові. Вони єдині, цілісність, на тлі якої розрізняються всі поділи. Мунулі життя, навіть свідоме й розумне, яке ми називаємо чутливим, лише незначною мірою зберігає довільну частку цієї цілісності. |
|||||
| — З Коментарів К.Е.П (Комісії екуменічних перекладачів) |
У призначеній для загалу історії існують ілюзії, які мусить підтримувати панівна релігія: злі люди ніколи не досягають успіху; лише хоробрі заслуговують нагороди; чесність — найкраща політика; вчинки промоляють голосніше, ніж слова; доброчесніть завжди тріумфує; добрий вчинок є сам собі нагородою; кожного лихого чоловіка можна виправити; релігійні талісмани обороняють людину від одержимості демоном; лише жінки розуміють древні містерії; багатії приречені на нещастя. |
|||||
| — З підручного керівництва: Міссіонарія Протектіва |
Витончена людина може стати примітивною. Насправді це означає, що змінюється спосіб людського життя. Старі цінності змінюються, пов'язавшись із кврєвидом, його рослинами й тваринами. Це нове існування вимагає практичного значння про ті численні, пов'язані між собою події, які зазвичай називають природою. Це вимагає поваги для сили інерції в таких природних системах. Коли людина здобуває це практичне знання і цю повагу, то це зветься «примітивним існуванням». Очевидно, зворотнє теж правильне: примітивні можуть ставати витонченими, але не без страшних психологічних ушкоджень. |
|||||
| — «Коментар Лето» за Харк аль-Адою |
Жорстокість розпізнається як жертвою, так і злочинцем — всіма, хто про це довідується, хай навіть здалеку. Жорстокість не має виправдань чи пом'якшувальних аргументів. Жорстокість ніколи не врівнуважує і не виправляє минулого. Жорстокість лише озброює майбутнє більшою жорстокістю. Вона сама себе увіковічує: це варварська форма інцесту. Той, хто чинить жорстокість, чинить також майбутні жорстокості, породжені нею. |
|||||
| — Апокриф Муад'Діба |
Добре правління ніколи не залежить від права, а лише від особистих рис правителів. Урядовий механізм завжди підпорядковується волі тих, хто ним керує. Тому найважливішим елементом правління є методика добору лідерів. |
|||||
| — Закон і правління за підручним керівництвом Гільдії |
Ось у чому помилка влади: вона врешті-решт є ефективною лише в абсолютному та обмеженому Всесвіті. Але базисним уроком нашого релятивістського Всесвіту є те, що речі змінюються. Кожна сила рано чи пізно стикається з більною силою. Пол Муад'Діб виклав цей урок сардаукарам на Арракінській рівнині. Його потомки ще мусять засвоїти цей урок. |
|||||
| — Проповідник в Арракіні |
Всесвіт просто є. Це єдиний спосіб, завдяки якому фейдакін може його побачити, залишившись господарем своїх чуттів. Всесвіт не погрожує і не обіцяє. Він підтримує речі, непідвладні нашому контролю: падіння метеорита, вибух меланжевої маси, старіння та вмирання. Такими є реалії нашого Всесвіту — і слід приймати їх такими, хай що б ми до них почували. Ми не можемо змагатися з реаліями словами. Вони приходять до вас на свій власний безсловесний лад, і тоді, тоді ви зрозумієте, що означає «життя і смерть». Зрозумівши це, сповнитеся радістю. |
|||||
| — Муад'Діб до своїх фейдакінів |
Коли я слабший за тебе, то прошу в тебе свободи, бо це збігається з твоїми засадами; коли ж сильніший за тебе, то відбираю в тебе свободу, бо це збігається з моїми засадами. |
|||||
| — Слова древнього філософа (приписані Харк аль-Адою якомусь Луї Вейо) |
Фримен помирає, коли він надто довго перебуває поза пустелею; ми називаємо це «водяною хворобою». |
|||||
| — Стілґар, Коментарі |
Уряди, якщо вони утримуються дастатньо тривалий час, завжди наближаються до аристократичних форм. Жоден уряд в історії не зміг відхилитися від цієї схеми. Разом із розвитком аристократизму уряд що далі, то більше наближається до діяльності в інтересах тільки панівного класу, — байдуже, чи це спадкова монархія, олігархат, фінансова імперія або ж міцно вкорінена бюрократія. |
|||||
| — Політика, як повторюваний феномен: навчальний посібник Бене Ґессерит |
Але я розумію, що люди не можуть витримати надміру дійсності. Життя більшості, — це втеча від себе самих. Більшість віддає перевагу правді кюнюшні. Всуваєте голову в стійло та вдоволено плямкаєте, доки не помрете. Інші використають вас у своїх цілях. Ви так і не вийшли з конюшні, щоб звести голову й стати своїм власним створінням. |
|||||
| — Проповідник |
Існувати — це означає стояти поза чимось, вирізнятися від тла! Ви не мислете й не існуєте, аж доки не зважитеся ризикнути навіть власним психічним здоров'ям заради судження про ваше існування. |
|||||
| — Проповідник |
Однобокий погляд на наш Всесвіт каже, що не слід сягати далеко, намагаючись розгледіти проблеми. Такі проблеми можуть і не настати. Стережись натомість вовка у власній огорожі. Ворожі війська, вишикувані поза нею, можуть взагалі не існувати. |
|||||
| — Книга Азхара; Шарма 1:4 |
У людських справах ніщо не є незмінним; усі людські справи рухаються по спіралі, описуючи все більші кола, аж доки не зникнуть. |
|||||
| — Максимума Сестринства Бене Ґессерит |
Відстутність каже більше, ніж присутність, коли йдеться про виживання в пустелі. |
|||||
| — Міркування Лето біля Джакуруту |
Якщо ти віриш певним словам, то віриш прихованим у них аргументам. Вважаючи щось добрим чи поганим, істинним чи помилковим, ти віриш закладеним у цих словах припущенням, які висловлюють ці аргументи. Такі припущення часто повні прогалин, але вони залишаються націннішими для переконаних. |
|||||
| — Доведення з відкритим кінцем від Паноплія Профетикус |
| — Слова Дункана |
Кажуть, що у Всесвіті немає нічого постійного, нічого збалансованого, нічого тривалого, — ніщо не зостається сталим, щодень, щогодина приносять зміни. |
|||||
| — Слова Паноплії Профетикус |
Твердити про абсолютність знання — однаково, ща ставати потворою. Знання — це нескінченна пригода на краю непевності. |
|||||
| — Слова Паноплії Профетикус |
Людство періодично прискорює свою активність, переживаючи таким чином змагання між відновленням життєздатності та спокусливим пороком декадансу. У цьому перідичному змаганні кожна пауза стає розкішшю. Лише тоді можна усвідомити, що все дозволено, усе можливо. |
|||||
| — Апокриф Муад'Діба |
Мир потребує розв'язань, але ми ніколи не здобуваємо живих рішень — лише працюємо в цьому напрямку. Усталене рішення є, згідно з визначенням, мертвим рішенням. Проблема з миром полягає в тому, що він має тенденцію карати за помилки, замість того щоб винагороджувати за блискучі досягнення. |
|||||
| — «Слова мого батька: Виклад Муад'Діба», реконструйований Харк аль-Адою |
Межі виживання визначаються кліматом, його довготривалими змінами, яких може не зауважити покоління. Цю схему визначають екстремальні кліматичні точки. Відособлені, скінченні люди можуть спостерігати кліматичні масиви, флуктуації річної погоди, а інколи зауважують такі речі як: «Цей рік холодніший за будь-який інший, відомий мені». Такі речі можна розумно оцінити. Але люди рідко звертають увагу на підвищення середніх значень упродовж довгих років. А саме завдяки такій увазі люди вчаться, як вижити на певній планеті. Потрібно дослідити клімат. |
|||||
| — «Арракіс, Трансформація» за Харк аль-Адою |
Єдиним правилом, що керує творчістю, є сам акт творіння. |
|||||
| — Міркування Лето Ⅱ |
Припущення, що можна змусити всю систему діяти краще через натиск на її свідомі елеменети, є виявом небезпечного неуцтва. Це частий неуцький підхід тих, хто називає себе вченими й технологами. |
|||||
| — «Батлеріанський джигад» за Харк аль-Адою |
Див. також
[ред.]
Джерела
[ред.]- Френк Герберт. Діти Дюни: роман. Переклад з англійської: Н. Михайловської — Харків: КСД, 2022, — 464 стор. ISBN 978-617-12-7665-9
