Перейти до вмісту

Донбас

Матеріал з Вікіцитат
Донбас розташований переважно в межах двох позначених жовтим адміністративних областей України — Донецької та Луганської.

Донбас, Донеччина — промисловий регіон, що охоплює Донецьку область без Приазов'я, південь Луганської області, а також прилеглі частини суміжних зі сходу і заходу областей — схід Дніпропетровської та захід Ростовської області.

Цитати

[ред.]
  •  

... Донбас, це - не випадковий район, а це - район, без якого соціалістичне будівництво залишиться простим, добрим побажанням.

  Володимир Ленін
  •  

Донбас — це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться! Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу - й ту зацькували... Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю... А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж[1][2].

  Олесь Гончар
  •  

Донбас — це такий казан, в який звозилися, зселялися надзвичайно різні люди — з різних регіонів, з різними ідеями, бажаннями, темпераментами і характерами. Відповідно, це дійсно така гримуча суміш[3].

  Сергій Жадан
  •  

А на Донбасі — там любов
поміж серцями солов'їна…
Там звикли люди в правді жить…
Коли дружить — так вже дружить,
а ненавидіть — так всім серцем!..

  Володимир Сосюра з поеми "Розстріляне безсмертя" 1960
  •  

Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні співи. Як же можна миритись з тим особливим «інтернаціоналізмом», який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже ми не прусси, не полаби, нас — за 40 мільйонів. Прошу, — зрозумійте мене як слід. Я хочу тільки добра, чесного добра, а асиміляторство — хіба це чесна штука? Зрозумійте мене в моєму горі, бо я чую прокляття віків, чую, бездіяльний, свій гріх перед землею, перед народом, перед історією. Перед людьми, що своєю кров'ю кропили нашу землю. Довгий мартиролог борців за національну справедливість лишає нам історія, а ми навіть на гнів праведний не можемо здобутись.

Зараз я читаю українську мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (2-3) українських шкіл… В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна. У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а «хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації. На Донбасі (та й не тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов'язково — німецьку, французьку, англійську мови, які завгодно, крім рідної.[4]

  Василь Стус, лист до Андрія Малишка (1962)
  •  

Однак перша декомунізація сталася не в Галичині, а на Донбасі. Там улітку 1989 року почалися робітничі страйки, у ході яких шахтарі вигнали комуністичні парторганізації з місцевих шахт.[5]

  Ярослав Грицак
  •  

У червні 1991-го лідери Руху уклали угоду з шахтарями Донбасу про те, що будуть разом виступати проти центру.[5]

  Ярослав Грицак
  •  

Не Україна і не Русь, боюсь, Донбасе, тебе, боюсь…

 

Не Украина, и не Русь, боюсь, Донбасс, тебя, боюсь…[6]

  Домовитов Микола Федорович, радянський письменник, писав про Донбас
  •  

Донбас порожняк не гонить.[7]після перемоги «Шахтаря» в Кубку України

 

Донбасс порожняк не гонит.

  Віктор Янукович, 2002
  •  

Я переконаний, що щасливим Донбас може бути тільки у складі єдиної України. Донбас без України пропаде. Україна без Донбасу — теж.

 

Я убежден, что счастливым Донбасс может быть только в составе единой Украины. Донбасс без Украины пропадет. Украина без Донбасса — тоже.[8]

  Рінат Ахметов, 2014
  •  

Ми усвідомлюємо, що на Донбасі не в захисті росіян проявляє свій інтерес Росія, а в іншому — в бажанні повністю контролювати Україну. Росії потрібно, щоб Україна остаточно перетворилася на квазідержаву, повністю підконтрольну Москві.[9]

 

Мы осознаем, что на Донбассе не в защите русских проявляет интерес Россия, а в другом — в желании полностью контролировать Украину. России нужно, чтобы Украина окончательно превратилась в квазигосударство, полностью подконтрольное Москве.

  Рефат Чубаров, 2015
  •  

Коли ми воювали проти німців, то багато хто з цього регіону казав — ми є «русские украинцы»[10].

  Євген Стахів
  •  

Чим більше я їжджу на Схід, тим більше усвідомлюю, що дорослих ми вже не переробимо. Але я вірю в дітей, вважаю, потрібна державна програма, за якою кожна дитина, що живе на Донбасі, хоча б раз на рік могла виїжджати на тиждень-два звідти. Це допоможе формувати світогляд нового покоління Донбасу й принесе зміни в уявлення старшого покоління. Я багато разів чула історії про дітей, які поверталися з таких поїздок геть іншими.[11].

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Галичани більш релігійні, більш повернуті на естетиці своїх будинків і присадибних ділянок. Заради добудови другого чи третього поверху свого будинку галичанин ладен їхати на принизливі заробітки за кордон, щоб хата була не гірша, ніж у сусіда. На Донбасі люди сильно цим не переймаються. Але це не значить, що люди там не працьовиті. Я чула не раз, що навпаки. Що галичани більш прошені до роботи, більш перебірливі, а вихідці з Донбасу хороші виконавці, які не ставлять зайвих запитань. Хоча, це, звісно, галичани можуть списати на рабську психологію. [11].

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Я не вірю в майбутнє Донбасу за рік-два, але за десять — так, якщо системно працювати з дітьми... Виїжджати дітям потрібно і для того, щоб виходити за межі інформаційного вакууму свого дому і родини. Бо хоча в школі їм розказують відповідно до програми про патріотизм і так далі, вдома часто вони чують від батьків протилежне. Одна дівчинка-першокласниця, яка в школі з рукою на серці співала гімн, а в кінці голосно сказала «Слава Україні!», мені зізналася, що мама їй забороняє говорити ці слова. [11]

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

колосальна проблема у висвітленні теми Донбасу — це відсутність єдиної державної політики щодо сьогодення й майбутнього окупованих територій. Як можна вимагати від журналіста єдино правильної позиції у висвітленні цієї теми, яка не має нікому нашкодити, якщо сама держава не розібралася у своїй позиції?[11].

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Якщо в Криму, як на мене, люди робили більш ідеологічний вибір на користь Росії, то на Донбасі люди, оброблені російською пропагандою, голосували в основному шлунками. А тепер згадаймо, як голосують загалом українці на виборах і скільки з них готові продати за пайок свій голос. Я бачила таких у різних регіонах України. У нас вся Україна ведеться на популістські обіцянки.[11]

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Ми не маємо називати себе «Донбасом». Ми не маємо дозволяти іншим називати себе «Донбасом». Це дуже небезпечна історія. Це дуже неправдива історія. «Донбас» – це історія геологічна, географічна, це історія про корисні копалини, а не про людей, не про регіон. Донеччина і Луганщина заслуговують на те, щоб наші журналісти, щоб ми самі не шкодували літер.[12].

  Стяжкіна Олена Вікторівна, письменниця, історик
  •  

Окупація та люди в окупації завжди однакові. В історії всіх воєн, включаючи Другу світову, є схожі моделі. Різні форми зради, насильства притаманні всім окупованим територіям, і Україна з окупованими Кримом та Донбасом не є унікальними. Історія окупації - це історія особистого вибору, не завжди правильного і морального.[13].

 

Оккупация и люди в оккупации всегда одинаковы. В истории всех войн, включая и Вторую мировую, есть похожие модели. Различные формы предательства, насилия присущи всем оккупированным территориям, и Украина с оккупированными Крымом и Донбассом не уникальны. История оккупации - это история личного выбора, не всегда правильного и морального.

  Стяжкіна Олена Вікторівна, письменниця, історик
  •  

Нам нав'язують дискурс громадянської війни. Але громадянської війни немає. Немає жодного повсталого Донбасу. Ми розуміємо, що якби повсталий Донбас був, не було б потреби у російській армії. Таким чином, усі розмови про громадянський конфлікт ми сміливо відносимо до галузі маніпуляцій та зосереджуємо оптику на терміні "окупація", на розумінні нашої війни як вітчизняної чи антиколоніальної війни.

 

Нам навязывают дискурс гражданской войны. Но гражданской войны нет. Нет никакого восставшего Донбасса. Мы понимаем, что если бы восставший Донбасс был, не было бы необходимости в российской армии. Таким образом, все разговоры о гражданском конфликте мы смело относим в область манипуляций и сосредотачиваем оптику на термине "оккупация", на понимании нашей войны как отечественной или антиколониальной войны.

  Стяжкіна Олена Вікторівна, письменниця, історик

Примітки

[ред.]
  1. З архіву ПУ. "Донбас - це ракова пухлина, киньте в пельку імперії, хай подавиться!": Український класик "напророчив" війну на Донбасі за 20 років до її початку
  2. Гончар та Донбас: чи існувала фраза класика про «ракову пухлину» і де саме взяв її Леонід Кравчук?
  3. RECвізити1, 2015, с. 221
  4. Твоя правда за тобою | Газета «День»
  5. а б Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 359
  6. Читать онлайн «Донбасс для «чайников». Не Украина и не Русь, боюсь, Донбасс, тебя, боюсь!», Олег Измайлов – ЛитРес
  7. Янукович журналісту: "Донбас паражняк не гоніт". Архів оригіналу за 2015-01-29. Процитовано 2015-01-29.
  8. Ахметов не планирует создавать свои батальоны спецназа, lb.ua
  9. Катерина Сергацкова (29 січня 2015). Рефат Чубаров: Кримських татар нікому купити не вдасться. Українська правда. Процитовано 29 січня 2015.
  10. Шухевичу мають бути пам’ятники, а не Бандері, — Євген Стахів
  11. а б в г д Мар'яна П'єцух: «Чим більше я їжджу на Схід, тим більше усвідомлюю, що дорослих ми вже не переробимо» Детектор-медіа. 11 вересня 2017
  12. «Чим небезпечна назва «Донбас»: лекція Олени Стяжкіної на НЛФ»
  13. Жизнь людей в оккупации: Вторая мировая и сегодня 27 жовтня 2017

Джерела

[ред.]