Ройтбурд Олександр Анатолійович
Ройтбурд Олександр Анатолійович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Олекса́ндр Ро́йтбурд (14 жовтня 1961, Одеса, УРСР — 8 серпня 2021, Київ, Україна) — український художник.
Цитати
[ред.]Ну, звичайно, Одеса — це місто, де 95% населення говорить російською, включаючи радикальних українських націоналістів. Втім, це не зовсім російська, а його діалект начебто American English. Одеса була тісніше пов'язана з російською культурою, ніж з українською. Тим не менше, не можна сказати, що Одеса — російське місто. Тут етнічні українці становили більшу частину населення. |
|||||
Ну, конечно, Одесса — это город, где 95% населения говорит по-русски, включая радикальных украинских националистов. Впрочем, это не совсем русский, а его диалект вроде American English. Одесса была теснее связана с русской культурой, чем с украинской. Тем не менее, нельзя сказать, что Одесса — русский город. Здесь этнические украинцы составляли большую часть населения. |
Є частина інтелігенції, яка сприймає віртуальну загрозу українізації як навалу варварів. Вона любить російську культуру і боїться, що її цієї культури позбавлять. Я такої загрози не бачу, хоча я сам люблю російську культуру. Таке ставлення до української культури — це наслідок її незнання, а її незнання — це наслідок абсолютно бездарної гуманітарної політики держави Україна. |
|||||
Есть часть интеллигенции, которая воспринимает виртуальную угрозу украинизации как нашествие варваров. Она любит русскую культуру и боится, что ее этой культуры лишат. Я такой угрозы не вижу, хотя я сам люблю русскую культуру. Такое отношение к украинской культуре — это следствие ее незнания, а ее незнание — это следствие абсолютно бездарной гуманитарной политики государства Украины[1]. |
Українська культура — це не тільки Тарас Шевченко. Це модернізм, це символізм, початок ХХ століття, це неокласика, це аналог акмеїзму, це український футуризм. У 1933 році всіх посадили — наприклад, авангардний театр Леся Курбаса, а в 1937 році всіх, кого відправили тоді на заслання, зібрали і розстріляли в Карелії. Вся українська культурна еліта була фізично знищена, і такого не було ніде. |
|||||
Украинская культура — это не только Тарас Шевченко. Это модернизм, это символизм, начало ХХ века, это неоклассика, это аналог акмеизма, это украинский футуризм. В 1933 году всех посадили — например, авангардный театр Леся Курбаса, а в 1937 году всех, кого отправили тогда в ссылку, собрали и расстреляли в Карелии. Вся украинская культурная элита была физически уничтожена, и такого не было нигде[1]. |
Вина української держави в тому, що вона досі не будує на міській та інтелектуальній культурі нову українську ідентичність. Те, що сьогодні в цей переломний момент саме В'ячеслав Кириленко займається українською культурою, — це трагедія для української культури. Це специфічна людина, інопланетянин, він просто не розуміє, [що потрібно робити]. Це професійний комсомолець, тільки не комсомольський, а рухівський. |
|||||
Вина украинского государства в том, что оно до сих пор не строит на городской и интеллектуальной культуре новую украинскую идентичность. То, что сегодня в этот переломный момент именно Вячеслав Кириленко занимается украинской культурой, — это трагедия для украинской культуры. Это специфический человек, инопланетянин, он просто не понимает, [что нужно делать]. Это профессиональный комсомолец, только не комсомольский, а руховский[1]. |
Правду про Голодомор сказати треба було. У тому, щоб робити з цього державну релігію, як з Голокосту чи вірменського геноциду, є зрозумілі плюси і мінуси. Ющенко робив все дуже наївно, прямолінійно, так як був людиною сільської культури. Тому люди з міським мисленням на це не дуже повелися, це було неефективно. Я вважаю, що національна ідея може грунтуватися тільки на національній культурі. |
|||||
Правду о Голодоморе сказать надо было. В том, чтобы делать из этого государственную религию, как из Холокоста или армянского геноцида, есть понятные плюсы и минусы. Ющенко делал все очень наивно, прямолинейно, так как был человеком сельской культуры. Поэтому люди с городским мышлением на это не очень повелись, это было неэффективно. Я считаю, что национальная идея может основываться только на национальной культуре[1]. |
По-перше, в Україні і в Росії слово «націоналізм» має різні значення, особливо якщо ми говоримо про тих, кого в Росії називають українськими націоналістами. Будь-який українець, що не заперечує існування власної нації, власної ідентичності, власної культури, відстоює ідею української держави і не вважає, що українці — це ті ж росіяни, тільки простіші і провінціальніші, з погляду російського свідомості є націоналістом. |
|||||
Во-первых, в Украине и в России слово «национализм» имеет разные значения, особенно если мы говорим о тех, кого в России называют украинскими националистами. Любой украинец, который не отрицает существование собственной нации, собственной идентичности, собственной культуры, отстаивает идею украинского государства и не считает, что украинцы — это те же русские, только попроще и попровинциальнее, с точки зрения российского сознания является националистом. |
Ви знаєте, у мене по відношенню до Бандери, як мені здається, зважена позиція. З одного боку, я двома руками за демонтаж міфу про кривавого поплічника нацистів Степана Бандеру. Він не був нацистом, не був німецьким прихвоснем, колаборантом. Був тільки короткий період, коли він сподівався, що Гітлер відновить українську незалежність. Але у Радянського Союзу період роману з Гітлером тривав два роки, а у Бандери — три тижні. |
|||||
Вы знаете, у меня по отношению к Бандере, как мне кажется, взвешенная позиция. С одной стороны, я двумя руками за демонтаж мифа о кровавом пособнике нацистов Степане Бандере. Он не был нацистом, не был немецким прихвостнем, коллаборантом. Был только короткий период, когда он надеялся, что Гитлер восстановит украинскую независимость. Но у Советского Союза период романа с Гитлером длился два года, а у Бандеры — три недели. |
Але в будь-якому разі Бандера не мій герой і не герой цього регіону. Він тут навряд чи коли-небудь стане своїм. Це локальний герой Західної України, і поширювати його культ на всю Україну, по-моєму, не дуже розумно. |
|||||
Но в любом случае Бандера не мой герой и не герой этого региона. Он здесь вряд ли когда-нибудь станет своим. Это локальный герой Западной Украины, и распространять его культ на всю Украину, по-моему, не очень разумно. |
Мені не подобається слово «жид» з ряду причин, та й до Бандери у мене достатньо непросте ставлення. Але саме це слово мені симпатичне. Це калька з російського терміну «жидомазепинець», який виник сто років тому з приводу підйому української самосвідомості через ювілей Шевченка. Те, що цей термін був експропрійований і переосмислений, як і термін «укроп», говорить про те, що це єдине дієва зброя проти маразму російської пропаганди. — Про термін «жидобандера». |
|||||
Мне не нравится слово «жид» по ряду причин, да и к Бандере у меня достаточно непростое отношение. Но само это слово мне симпатично. Это калька с русского термина «жидомазепинец», который возник сто лет назад по поводу подъема украинского самосознания из-за юбилея Шевченко. То, что этот термин был экспроприирован и переосмыслен, как и термин «укроп», говорит о том, что это единственное действенное оружие против маразма российской пропаганды[1]. |
Ленін для багатьох — не комунізм, а back to the USSR, і в цьому сенсі будь-який пам'ятник Леніну — це ретранслятор якоїсь кремлівської ідеї. Хоча київського Леніна мені шкода, я вважаю, що його треба було перенести в музей, а не так по-варварськи, по-дикунському знищувати. Це гарна скульптура. Та й у цьому антагоністичному поваленні кумирів є момент ідолопоклонства з протилежним знаком. |
|||||
Ленин для многих — не коммунизм, а back to the USSR, и в этом смысле любой памятник Ленину — это ретранслятор какой-то кремлевской идеи. Хотя киевского Ленина мне жалко, я считаю, что его надо было перенести в музей, а не так варварски, дикарски изничтожать. Это хорошая скульптура. Да и в этом антагонистическом низвержении кумиров есть момент идолопоклонства с обратным знаком[1]. |
Релігію Перемоги, дійсно, треба знищити. Ще в 1970-і роки Окуджава заспівав: «І все-таки шкода: іноді над перемогами нашими встають п'єдестали, які вище перемог». Так от, п'єдестали настільки жахливо розрослися, що вони ці перемоги вже розчавили. П'єдестали треба прибирати, і мені ці танці на кістках 9 травня глибоко огидні. |
|||||
Религию Победы, действительно, надо уничтожить. Еще в 1970-е годы Окуджава спел: «И все-таки жаль: иногда над победами нашими встают пьедесталы, которые выше побед». Так вот, пьедесталы настолько чудовищно разрослись, что они эти победы уже раздавили. Пьедесталы надо убирать, и мне эти пляски на костях 9 мая глубоко отвратительны. |
Не проти війни, а проти мобілізації. Знаєте, що було б не в Радянському Союзі навіть, а в Англії Черчилля з журналістом, який виступав би проти призову в збройні сили? Людина, яка в умовах війни виступає проти мобілізації, — це агент ворога. — Про арешт журналіста Руслана Коцаби. |
|||||
Не против войны, а против мобилизации. Знаете, что было бы не в Советском Союзе даже, а в Англии Черчилля с журналистом, который выступал бы против призыва в вооруженные силы? Человек, который в условиях войны выступает против мобилизации, — это агент врага[1]. |
Я розумію, що є люди, які принципово проти війни, і я їх розумію. Але коли люди починають пропагувати у воюючій країні відмову від війни, то вони є пропагандистами поразки від напавшої країни. Я не вважаю потрібним ігнорувати факт російської агресії. Йде війна народна, гібридна війна. |
|||||
Я понимаю, что есть люди, которые принципиально против войны, и я их понимаю. Но когда люди начинают пропагандировать в воюющей стране отказ от войны, то они являются пропагандистами поражения от напавшей страны. Я не считаю нужным игнорировать факт российской агрессии. Идет война народная, гибридная война. |
Те, що їх заборонили — це не демократична міра, цим вона погана, але це єдине, чим вона погана, бо в іншому це дуже добре. Це огидна продукція, вона грає на людській тупості, низинних почуттях і є провідником страшних ідеологій. — Про заборону російських серіалів. |
|||||
То, что их запретили — это не демократичная мера, этим она плохая, но это единственное, чем она плохая, потому что в остальном это очень хорошо. Это отвратительная продукция, она играет на человеческой тупости, низменных чувствах и является проводником страшных идеологий[1]. |
Російську літературу і музику забороняти не треба, але я особисто для себе зробив ревізію російської літератури. Я розумію, що те, з чим ми зіткнулися, значною мірою є наслідком російської культури, яку я завжди вважав духовною батьківщиною. Це дуже болісний процес. Все одно перейти з однієї культури в іншу — це не пересісти з одного автомобіля в інший, так не буває. |
|||||
Русскую литературу и музыку запрещать не надо, но я лично для себя произвел ревизию русской литературы. Я понимаю, что то, с чем мы столкнулись, в значительной степени является следствием русской культуры, которую я всегда считал духовной родиной. Это очень болезненный процесс. Все равно перейти из одной культуры в другую — это не пересесть из одного автомобиля в другой, так не бывает[1]. |
У мене просто підвищився поріг несприйняття. Коли в 2004 році була перша серйозна спроба нав'язати Україні імперську волю, я купив собі телевізор. До цього я років сім його просто не дивився. І ось включив я якийсь російський канал, де йшов дуже інтелігентний і достатньою глибокий фільм про Тютчева. У фільмі була вибудувана лінія Тютчева і імперії, і я зрозумів, що народ стоїть на Майдані проти цього Тютчева. Хоча його вірш про божевілля — один з найгеніальніших віршів у світовій поезії. |
|||||
У меня просто повысился порог неприятия. Когда в 2004 году была первая серьезная попытка навязать Украине имперскую волю, я купил себе телевизор. До этого я лет семь его просто не смотрел. И вот включил я какой-то российский канал, где шел очень интеллигентный и достаточной глубокий фильм о Тютчеве. В фильме была выстроена линия Тютчева и империи, и я понял, что народ стоит на Майдане против этого Тютчева. Хотя его стихотворение о безумии — одно из самых гениальных стихотворений в мировой поэзии[1]. |
Якщо дивитися на речі трохи під іншим кутом, то така книжка про Берію не містить нічого страшного, навіть якщо там доводиться, що він був чудовий ефективний менеджер. Але коли це потік, то тут вже цілеспрямований пропагандистський артобстріл. Це вже не свобода висловлювання, а маніпуляція масовою свідомістю. З цим треба щось робити. Можна конкурувати своїм власним, більш якісним контентом. Але для цього у людей, що займаються культурною політикою, немає ні сил, ні мізків, ні часу, ні розуміння. |
|||||
Если смотреть на вещи чуть-чуть под другим углом, то такая книжка про Берию не содержит ничего страшного, даже если там доказывается, что он был замечательный эффективный менеджер. Но когда это поток, то тут уже целенаправленный пропагандистский артобстрел. Это уже не свобода высказывания, а манипуляция массовым сознанием. С этим надо что-то делать. Можно конкурировать своим собственным, более качественным контентом. Но для этого у людей, занимающихся культурной политикой, нет ни сил, ни мозгов, ни времени, ни понимания[1]. |
Про Олександра Ройтбурда
[ред.]Ройтбурд мав настільки особливе ставлення до кожної з картин музейної колекції, що до деяких з них просто мене підводив і казав: «Глянь, подивись уважно». Дуже щедро коментував приватно, читав перші версії есеїв, підкидав інформацію з маловідомих статей, переконував, коли були концептуальні «натяжки». Для мене його відхід — завершення цілої епохи постмодернізму, епохи творення нової спільноти і особливо творення музею нового типу самим художником[2]. |
|||||
— Діана Клочко |
Примітки
[ред.]