Пропаганда

Пропага́нда (лат. лат. propaganda — «що підлягає поширенню», від propago — «поширюю») — форма комунікації, спрямована на поширення фактів, доказів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільство. Пропаганду зазвичай розповсюджують через ЗМІ, щоб сформувати потрібну суспільну думку.
Цитати
[ред.]Пропаганда — це мистецтво сфотографувати чорта без копит і рогів.[1] |
|||||
— Ганс Каспер |
Гучномовець посилює голос, а не аргументи.[1] |
|||||
— Ганс Каспер |
Пропаганда — це монолог, який шукає не відповіді, а відлуння.[1] |
|||||
— Вістен Г'ю Оден |
Пропаганда — мистецтво брехати своїм прихильникам частіше, ніж противникам.[1] |
|||||
— Френсіс Макдоналд Корнфорд, англійський учений |
Брехня пропаганди говорить правду про державний устрій.[1] |
|||||
— Лешек Кумор |
Розповсюджувати правду можна й усно, для популяризації брехні зазвичай використовують великий апарат.[1] |
|||||
— Станіслав Єжи Лєц |
Секрет агітатора: подурніти настільки, щоб слухачі повірили, що вони настільки ж розумні, як і він.[1] |
|||||
— Карл Краус |
Що гірша дорога, то більше пилюки в очі.[1] |
|||||
— Михайло Генін |
Пропаганда апелює до масової свідомості, архетипів, до якихось таких речей, на які можна тиснути[2]. |
|||||
— Ірена Карпа |
Пропаганда — це дуже спрощене уявлення про світ. Якщо вона й апелює до якогось документа, то обов’язково несе певну претензію на соціальну досконалість. Пропаганда залякує і вказує на нібито єдиний правильний варіант поведінки людини чи стан речей. І часто спрацьовує геть інакше, ніж задумано. Наприклад, вона каже: якщо займатися онанізмом, горітимеш у пеклі. Людина робить це наперекір, розуміє, що покарання немає, і далі нехтує приписами[3]. |
|||||
— Володимир Тихий |
Пропаганда в сучасному сенсі – це винахід XX століття. Інша річ, що художник упродовж століть був залежний (будемо відверті, і зараз залежний) від замовника. І це було абсолютно нормально – оспівувати замовника. Переважно художник не брехав, був згоден з тим, що зображував[4]. |
|||||
— Катерина Липа |
Пропагандою є, даруйте на слові, оболванювання. Кілька дозволених сюжетів, кілька дозволених тем, які чітко обмежені у певний спосіб, певними документами, якимись партійними заявами. Коли ми говоримо про пропаганду, ми говоримо про XX-XXI століття, коли є абсолютно чітко поставлене завдання. Наприклад, ще під час Першої світової війни відбувалася дегуманізація супротивника. На нього малюють карикатури, де він страшний або дурний. Якось так[4]. |
|||||
— Катерина Липа |
У пропаганди теж немає автора, однак є обличчя того, хто доносить її до нас. Воно мусить викликати максимум довіри, бо за цими словами часто також немає правди. І фейки, і пропаганда наближені одне до одного тим, що на них є лише «наліт» правди, який потрібен для надання бодай мінімуму достовірності[5]. — З книги «Токсичний інфопростір. Як зберегти ясність мислення і свободу дії» |
|||||
— Георгій Почепцов |
Держава хоче мати кращий вигляд в очах своїх громадян, тому пропаганда починає прикрашати дійсність. Щоправда, зазвичай пропаганді вірять мало, зате фейкам — добре, адже вони поширюються тільки тому, що їх починають постити люди[5]. — З книги «Токсичний інфопростір. Як зберегти ясність мислення і свободу дії» |
|||||
— Георгій Почепцов |
Головне, щоб пропаганда працювала. Бо все тримається виключно на ній. У мене батьки в Криму, я дуже добре знаю, як працює російська пропаганда. Мізки не промиті — вони вимиті повністю[6]. — Про російський вплив на війні. |
|||||
— Вадим Кожевніков |
— Стів Джобс |
Примітки
[ред.]- ↑ а б в г д е ж и Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— С. 648
- ↑ "Єдине, що тримає владу в страху — ми навчились мішати коктейлі Молотова" — Ірена Карпа. Gazeta.ua (30 січня 2015). Процитовано 26 травня 2016.
- ↑ Володимир Тихий: «Ми увіковічуємо відчуття різних людей під час війни, щоб потім до цього повернутися
- ↑ а б «Мистецтво не обов’язково має бути красивим»: пропаганда, творчість і радянські пам’ятники. Інтерв’ю з Катериною Липою
- ↑ а б «Токсичний інфопростір. Як зберегти ясність мислення і свободу дії». Уривок з книги Георгія Почепцова
- ↑ «Митці на війні — такі самі, як усі інші». Вадим Кожевніков про культуру у війську і митців, які «не створені для війни»
- ↑ Таймбоксинг, 2024, с. 184
Джерела
[ред.]- Зао-Сандерс М.. Таймбоксинг. — Харків: КСД, 2024. — 288 с. — ISBN 978-617-15-1181-1