Адольф Гітлер
| Adolf Hitler | |
.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Адольф Гі́тлер (нім. Adolf Hitler; 1889–1945) — німецький політичний діяч, «фюрер» Третього Райху у 1933–1945 роках, диктатор, теоретик нацизму.
Цитати[ред.]
Расове питання ключове не тільки у світовій історії, а й, загалом, у людській культурі. |
|||||
Die Rassenfrage gibt nicht nur den Schlüssel zur Weltgeschichte, sondern auch zur menschlichen Kultur überhaupt. | |||||
| — «Mein Kampf», S. 372 |
Права людини нищать права держави. |
|||||
Menschenrecht bricht Staatsrecht |
Націонал-соціалізм — це більше, ніж релігія. Це воля нового людського створення світу. |
|||||
Der Nationalsozialismus ist mehr noch als Religion. Er ist der Wille zur neuen Menschenschöpfung[1]. |
Однак я вирішив стати політиком. — Гітлер у своїх працях писав, що йому урвався терпець і він вирішив стати політичним діячем, аби перервати правління євреїв |
|||||
Ich aber beschloss nun, Politiker zu werden. |
Хто хоче жити, той повинен боротися, а хто не захоче чинити опір у цьому світі вічної боротьби — той не заслуговує права на життя. |
|||||
| — «Mein Kampf», S. 317 |
Якщо у боротьбі бере участь уся нація, то вона у разі поразки поділяє долю держави, якщо ж нація не виявляє інтересу, то серед переможених лише її керівництво. У першому випадку виникає гнів народу по відношенню до ворога, в другому — до вождя[2] — З виступу від 2 лютого 1934 року |
Нікого не любити - це найбільший дар, який робить тебе непереможним, так як нікого не люблячи, ти позбавляєшся найстрашнішого болю. |
За ким молодь, за тим і майбутнє. |
Про Гітлера[ред.]
Ніколи раніше історію людства такою мірою не визначала сваволя однієї людини…[3] |
|||||
| — Ґріґоре Ґафенку, міністр закордонних справ Румунії в 1939—1940 рр., праця «Останні дні Європи» (1946) |
Недовіра Гітлера до професіональних німецьких дипломатів була цілком виправдана. У стінах німецького міністерства закордонних справ і його представництвах закордоном працювали люди старої виучки, які не схвалювали нацистський режим і боялися, що політика Гітлера невдовзі приведе країну до загибелі. У деяких з них ці настрої були настільки сильно виражені, що вони вважали себе зобов'язаними протистояти офіційній політиці й навіть попереджати противників Гітлера, щоб ті готувалися до найгіршого. Серед дипломатів, як і серед воєначальників, траплялись і такі, які сподівалися, що іноземні держави створять умови для поразки нацистів.[4] |
|||||
| — Вільям Ланґер, американський історик |
Німецький порядок формувався сторіччями. За Гітлера його формування досягло найвищої точки. |
|||||
| — Олександр Лукашенко, інтерв'ю газеті «Handelsblatt» 25 листопада 1995[5] |
Виноски[ред.]
- ↑ Bernd Nitzschke, Hitlers pseudoreligiöse Erlösungsvision
- ↑ Фест Іоахим. Адольф Гітлер. Том II // З виступу від 2 лютого 1934 року
- ↑ Фляйшхауэр, с. 18
- ↑ Фляйшхауэр, с. 35
- ↑ Душенко К. В. Словарь современных цитат [Електронний ресурс] : 5 250 цитат и выражений XX и XXI века, их источники, авторы, датировка. — Москва: Эксмо, 2006. — С. 415
Джерела[ред.]
- Фляйшхауэр И. Пакт. Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии 1938–1939: Пер. с нем. / Вступ. сл. Фалина В. М., предисл. Безыменского Л. А. — М.: Прогресс, 1991. — 480 с. ISBN 5-01-003212-0
- Peter Köhler, Die besten Zitate der Politiker — Mehr als 1.000 prägnante Sprüche, Humboldt, 2008
