Крим
Кри́мський піво́стрів, також Крим (крим. Qırım yarımadası, Qırım, Къырым ярымадасы, рос. Крымский полуостров, Крым) — півострів, розташований на півдні України, у межах Автономної Республіки Крим, Севастополя та частково півдня Херсонської області (північ Арабатської стрілки).
Цитати
[ред.]Крим — це найпишніша медаль, яку сам Бог подарував земній кулі.[1] |
|||||
— Пабло Неруда |
Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть і його ім'я було зв'язане і з відродженням колишньої держави, і з її упадком.[2] |
|||||
— Борис Монкевич |
Уже немає сили, щоб подолати ці ракові пухлини — Донбас і Крим. Націоналісти готові боротися за цей Крим. Мені це не потрібно. Мені потрібна країна в межах моєї мови.[3] |
|||||
— Василь Шкляр, 2009 |
На Крим ми маємо таке саме право, як і Росія. Але я його відпускаю. Ідіть собі з Богом. Разом із Донбасом. Влада тоді у нас буде винятково демократична. …Для мене Крим що є, а чи його нема – по цимбалах. Може і не бути. Я взагалі так собі думаю: а навіщо нам така велика держава? Чому б не зробити референдум, і нехай би ті території, які прагнуть злитися з єдиноутробною Росією, таки з нею злилися. Хотілося б при цьому побачити, як будуть опускати свої бюлетені «за» матері тих синів, яким світить армія і яких рано чи пізно кинуть на Кавказ, який ніколи не заспокоїться.[4] |
|||||
— Юрій Винничук, 2010 |
Залишаючи шанс для українського майбутнього, треба розглядати опцію від’єднання Криму й Донбасу від України, якщо ми, звісно, хочемо зберегти шанс. Тобто якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, помаранчеві, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися. …Скажемо так, політично це інша нація. Я вже зараз етнічних моментів не чіпаю, лише політичні. Так от – політично це частина російської нації.[5] |
|||||
— Юрій Андрухович, 2010 |
Невелика, військово слабка країна виснажена внутрішніми незгодами після того, як її уряд відкидає договір з іноземною державою. Таємно заохочувана сусідньою наддержавою, бунтівна групка в цій проблемній країні захоплює шматок землі та оголошує свою незалежність. Наддержава швидко спрямовує військову силу на сепаратистську територію, щоб забезпечити успіх цього відділення. |
|||||
A small, militarily weak country is racked by internal dissent after its government rejects a treaty with a foreign power. Secretly encouraged by a nearby superpower, a rebellious faction in this troubled country seizes a chunk of land and declares its independence. The superpower quickly dispatches a military force to the breakaway territory to ensure the success of this secession. | |||||
— ДеВейн Вікем, американський журналіст (24 березня 2014) |
— Петро Порошенко |
Крим — це військова стратегія РФ, питання геополітичне, пов'язане не тільки із взаємовідносинами з Україною. Російське керівництво відвело Криму єдину роль — військовий плацдарм.[8] |
|||||
Крым — это военная стратегия РФ, вопрос геополитический, связанный не только с взаимоотношениями с Украиной. Российское руководство отвело Крыму единственную роль — военный плацдарм. | |||||
— Рефат Чубаров |
Українська держава поверне контроль над тимчасово окупованою територією. Не буду сьогодні говорити, що це відбуватиметься швидко і просто. Але це станеться обов’язково, ми разом відбудуємо новий Крим, в якому будуть забезпечені права й інтереси корінного народу Криму і всіх мешканців півострова, незалежно від їхнього етнічного, мовного та релігійного походження.[9] — у зверненні до народу 23 лютого 2015 |
|||||
— Петро Порошенко |
У Криму буквально все пронизане нашою спільною історією й гордістю. Тут давній Херсонес, де прийняв хрещення святий князь Володимир. Його духовний подвиг — навернення до православ'я — визначив загальну культурну, ціннісну, цивілізаційну основу, яка об'єднує народи Росії, України та Білорусії. У Криму — могили російських солдатів, мужністю яких Крим 1783 року був узятий під Російську державу. Крим — це Севастополь, місто-легенда, місто великої долі, місто-фортеця і Батьківщина російського чорноморського військового флоту. Крим — це Балаклава і Керч, Малахів курган і Сапун-гора. Кожне з цих місць святе для нас, це символи російської військової слави й небаченої доблесті.[10] — звернення до депутатів Державної Думи, 18 березня 2014 |
|||||
В Крыму буквально всё пронизано нашей общей историей и гордостью. Здесь древний Херсонес, где принял крещение святой князь Владимир. Его духовный подвиг – обращение к православию – предопределил общую культурную, ценностную, цивилизационную основу, которая объединяет народы России, Украины и Белоруссии. В Крыму – могилы русских солдат, мужеством которых Крым в 1783 году был взят под Российскую державу. Крым – это Севастополь, город-легенда, город великой судьбы, город-крепость и Родина русского черноморского военного флота. Крым – это Балаклава и Керчь, Малахов курган и Сапун-гора. Каждое из этих мест свято для нас, это символы русской воинской славы и невиданной доблести. | |||||
— Володимир Путін |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]- ↑ Сергійчук В. Український Крим. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2001. - С. 3
- ↑ Похід Болбочана на Крим, 1956, с. 96
- ↑ Василь Шкляр: Ми живемо в умовах окупації
- ↑ Я відпускаю Крим
- ↑ Андрухович: Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися
- ↑ DeWayne Wickham. Wickham: U.S., like Russia, exercises hegemony. Архів оригіналу за 2014-03-25. Процитовано 2019-01-07.
- ↑ Офіційна сторінка Петра Порошенка в Твіттері
- ↑ Катерина Сергацкова (29 січня 2015). Рефат Чубаров: Кримських татар нікому купити не вдасться. Українська правда. Процитовано 29 січня 2015.
- ↑ Сергій Рахманін (23 лютого 2015). Звернення до Українського народу у зв’язку з роковинами трагічних подій у Криму. president.gov.ua. Архів оригіналу за 2015-02-24. Процитовано 24 лютого 2015.
- ↑ Обращение Президента Российской Федерации. Архів оригіналу за 2015-04-19. Процитовано 2016-06-19.
Джерела
[ред.]- Монкевич Б. Г.. Слідами новітніх запорожців: Похід Болбочана на Крим. — Ню Йорк: Т-во Запорожців ім. полк. Болбочана в Америці, 1956. — 288 с.