Чернівці
Чернівці́ (рум. Cernăuți, угор. Csernyivci, нім. Czernowitz, пол. Czerniowce, івр. טשערנאוויץ) — адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Чернівці — історична столиця Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, одну з яких — пам'ятку архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» — включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[1].
Цитати
[ред.]Спогад про мультикультурні Чернівці зберігався до 1991 року у приватних бібліотеках, де люди мали книжки від батьків і бабусь-дідусів. Але вони їх не розгортали, бо часто-густо там писалось німецькою чи івритом, мовами, яких ці люди вже не розуміли. З появою перекладів цієї літератури українською наприкінці 90-их і почалося відродження міфу[2]. |
|||||
— Євгенія Лопата |
Сьогодні вже ніхто не каже, що Чернівці — це «маленький Відень», бо Чернівці — це Чернівці. Раніше приїжджали австрійці й німці, які говорили, що хочуть побачити місто Пауля Целана. Тепер на Meridian Czernowitz приїжджають, бо це — Meridian Czernowitz[2]. |
|||||
— Євгенія Лопата |
Тепер для людей Чернівці та Meridian Czernowitz — це новий український міф, а не просто три дні, де ти чуєш вірші івритом, німецькою, румунською, українською. Це ще й міф, коли на три дні ти приїздиш і опиняєшся в товаристві класних українських літераторів[2]. |
|||||
— Євгенія Лопата |
У Чернівцях є прекрасний університет, який належить до культурної спадщини ЮНЕСКО, і багато збережених споруд, своя західноукраїнська цікава міська культура. |
|||||
— Леся Воронюк |
Місто на схилах у сукні зеленій |
|||||
— Роза Ауслендер |
Примітки
[ред.]- ↑ Буковинська резиденція митрополитів стала всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО // Урядовий портал. Процитовано 14 липня 2011.
- ↑ а б в Євгенія Лопата: «Найперший стереотип, який слід розвінчати, — це те, що наша література обмежена чотирма іменами»
- ↑ Леся Воронюк, засновниця Всесвітнього дня вишиванки, сценаристка «Не треба ваше небажання вивчити українську мову прикривати нашими захисниками»
- ↑ Роза Ауслендер ЧАС ФЕНІКСА, 1998, с. 31
|