Перейти до вмісту

Роза Ауслендер

Матеріал з Вікіцитат
Роза Ауслендер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Роза Ауслендер, по народженню Розалія Шерцер,— німецько-австрійська поетеса єврейського походження, родом з України, писала німецькою та англійською мовами.

Цитати

[ред.]
  •  

Перетвори мене знов
У воду
Хочу текти
рікою
в море
впадати [1]ЗНОВУ/WIEDER

 

Mach wieder
Wasser aus mir
strömen will ich
im Strom
ins Meer
münde

  •  

Моя вітчизна померла
вони поховали її
в огні
Я живу
у своїй материзні
слов [2]МАТЕРИЗНА/MUTTERLAND

 

Mein Vaterland ist tot
sie haben es begraben
im Feuer
Ich lebe
in meinem Mutterland
Wort

  •  

Є ще простір
для вірша
Ще вірш
е простором
де можна дихати [3]ПРОСТІР II/RAUM II

 

Noch ist Raum
für ein Gedicht
Noch ist das Gedicht
ein Raum
wo man atmen kann

  •  

Коли я у відчаї
я пишу вірші
Коли я щаслива
вірші пишуться
у мені
Хто ж я
коли
не пишу[4]Хто я/WER ICH BIN

 

Wenn ich verzweifelt bin
schreib ich Gedichte
Bin ich fröhlich
schreiben sich Gedichte
in mich
wer bin ich
wenn ich nicht
schreibe

Про себе

[ред.]
  •  

«Гетто, нужда, жах, поїзди смерті. В ті роки ми, друзі, часом зустрічалися таємно, нерідко ризикуючи життям, щоб почитати вірші. З нестерпної дійсності було тільки два виходи: або впасти у відчай, або переселитися в іншу реальність - духовну. Ми, приречені на смерть євреї, невимовно жадали слова розради. І в той час, коли ми чекали смерті, деякі з нас жили у мрійних словах - нашому мрійному домі серед бездомності. Писати - означало жити. Пережити.[5]

Про неї

[ред.]
  •  

Вона взяла собі прізвище чоловіка Auslander, що в перекладі означає «іноземка». Вона ніде не почувалася уповні дома. Втрата батьківщини лишалася однією з її головних тем до кінця життя. В більшості місць, де вона жила, вона почувалася чужою. Україна, США, Румунія, Австрія, Німеччина — різні міста, різні країни, ніде не затримувалася надовго. Але навіть коли склалися всі умови, аби осісти, Роза відмовлялася купувати чи надовго орендувати житло: знімала кімнати в пансіонатах і постійно мала напоготові добрий десяток валіз: «Я не мешкаю / я живу». Чужинка. Іноземка. Інакша.[6]

  — Дмитро Десятерик, український кіно- і театральний критик.
  •  

...цілі пласти художніх традицій сучасної поезії від Бенна до Брехта Роза Ауслендер просто перестрибнула, і немає сумніву в тому, що беззаперечна фасцинація її лірики завдячує саме цьому перестрибуванню. Звуки, які тут так спокусливо зринають, - це не тільки далеке відлуння втраченої буковинської вітчизни. Це водночас і відлуння із затонулої вітчизни пізньоромантичного вірша, яке так виразно промовляє до розуму й серця сучасного читача, немовби воно зроджене сьогодні[7]

  — Франц Норберт Меннемайер , німецький літературознавець



Джерела

[ред.]
  • Роза Ауслендер. ЧАС ФЕНІКСА Вибрані вірші. — Чернівці: Молодий буковинець, 1998. — 251 с. — ISBN ISBN 966-7109-11-9

Виноски

[ред.]