Наполеон I Бонапарт
Наполеон I Бонапарт | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Наполео́н І Бонапа́рт (фр. Napoléon Bonaparte; 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) - французський полководець та політичний діяч, переможець у 56 битвах. Перший консул, а пізніше - імператор французів. У завойованих країнах запроваджував закони по французському зразку, заклав основи сучасних західно-європейських держав. Після війни з Росією зазнав ряд поразок і був заслан спочатку на Ельбу, а потім на острів Святої Єлени, де і провів решту життя.
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
А
[ред.]Александр Македонський, Цезар, Карл Великий і я сам заснували величезні імперії. А на якій основі відбулося створення наших геніальностей? На основі насильства. Один лише Ісус Христос заснував Свою імперію любов'ю... І будьте впевнені, що всі вони були справжніми людьми, але ніхто з них не був подібний до Нього; Ісус Христос більше, ніж людина... На відстані тисячі восьмисот років Ісус Христос пред'являє важку для виконання вимогу, що перевершує всі інші вимоги. Він просить людського серця. |
|||||
фр. Alexandre, César, Charlemagne et moi, nous avons fondé de grands empires, mais sur quoi s’appuyèrent ces créations de notre génie ? Sur la force. Seul Jésus fonda son empire basé sur l’amour et aujourd’hui encore, des millions meurent pour lui. Je crois comprendre quelque chose de la nature humaine : c’étaient tous des hommes, et j’en suis un ; nul autre n’est comme Lui. Jésus-Christ fut plus qu’un homme… […] Par-delà le gouffre de 1800 ans, Jésus-Christ émet une exigence qui, plus que tout autre, est difficile à satisfaire ; il demande ce qu’un philosophe peut souvent chercher en vain de la part de ses amis, ou un père de ses enfants, ou une épouse de son époux, ou un homme de son frère. Il demande le coeur humain. |
- Анархія завжди призводить до абсолютизму.
Б
[ред.]- Багатство полягає не у володінні скарбами, але у тому вживанні, яке може їх зберегти.
- Багнетами можна зробити все, що завгодно; тільки сидіти на них не можна.
- Безстрашних людей немає між тими, яким є що втрачати.
- Бог на стороні того, у кого більше артилерії.
- Боятися треба не тих, хто не погоджується з вами, а тих хто не погоджується і боїться про це сказати.
- Будіть мене, тільки якщо прийдуть погані новини; а якщо добрі — у жодному разі.
В
[ред.]- В Росії немає доріг — лише напрямки.
- В управлінні не повинно бути напіввідповідальності: вона неминуче веде до приховування розтрат і невиконання законів.
- Варварський звичай переслідувати людей, підозрюємих у розкритті важливих таємниць, має бути винищеним.
- Велика політика — це лише здоровий глузд, застосований до великих справ.
- Великі і прекрасні істини французької революції вічно житимуть — таким блиском, такими пам'ятниками, чудесами оточили ми їх! Ці істини залишаться безсмертними. Перші плями революції ми змили потоками слави.
- Великі кар'єри, великі досягнення народжуються при зустрічі характеру, генія та удачі.
- Ви не вищі за мене, ви - довші.
- Ви хочете дізнатися, чи надійні ваші друзі? Для цього треба опинитися в нещасті.
- Виграв битву не той, хто дав гарну пораду, а той, хто взяв на себе відповідальність за його виконання та наказав виконати.
- Випадок править світом.
- Від величного до кумедного один крок.
- Від правосуддя залежить суспільний лад, тому по праву місце суддів — у першій низці громадської ієрархії.
- Від солдата вимагається насамперед витривалість та терпіння; хоробрість - справа друга.
- Війна складається із непередбачених подій.
- Військових сил недостатньо для захисту країни, тим часом як країна, яку захищає народ, непереможна.
- Встановлення нерозривності шлюбу є підбурюванням до злочину.
Г
[ред.]- Геніальні люди — це комети, яким судиться горіти, щоб осяяти своє сторіччя.
- Голова без пам'яті — все одно, що фортеця без гарнізону.
Д
[ред.]- Дай людині владу, і ти дізнаєшся хто він.
- Для ведення війни мені потрібні три речі: по-перше - гроші, по-друге - гроші і по-третє - гроші.
- Для керування печаткою потрібні хлист і шпори.
- Для того, щоб народ набув істинної свободи, треба, щоб керовані були мудрецями, а керуючі — богами.
- Досить важко керувати, якщо робити це сумлінно.
- Дурень має велику перевагу перед людиною освіченою: він завжди задоволений собою.
Є
[ред.]Є два важелі, якими можна рухати людей - страх та особистий інтерес.
Ж
[ред.]- Журналіст – це чистильник вулиць, який працює пером.
З
[ред.]З того часу, як я став на чолі держави, я радився тільки з самим собою, і це мене цілком влаштовувало; робити помилки я почав тільки тоді, коли почав прислухатися до того, що кажуть радники. — Максими та думки в'язня Святої Єлени, VI |
- Звичай змушує нас до багатьох дурниць; найбільша – це стати його рабом.
- Здоровий глузд створює обдарованих людей; самолюбство ж - лише вітер, який надує вітрила і веде їх корабель прямо до пристані.
І
[ред.]- Існують крадії, яких не карають, але які крадуть у людей найцінніше - час.
- Істинний героїзм полягає в тому, щоб бути вищим за злощастя життя.
- Історія - це версія минулих подій, з якою всі вирішили погодиться.
К
[ред.]- Кожен глава партії повинен уміти користуватися натхненням прибічників, бо немає партії, яка б не мала своїх гарячих прибічників. І найвеличніший воєначальник на чолі своїх солдатів, позбавлених бойового духу, виявляється повною бездарністю.
- Кожен французький солдат носить у своєму ранці маршальський жезл.
- Коли ворог робить помилку, не слід йому заважати. Це не ввічливо.
- Кохання — це дурість, чинена вдвох.
- Красива жінка подобається очам, добра — серцю. Одна може бути чудовою річчю, інша — скарбом.[2]
Л
[ред.]- Легше створювати закони, ніж слідувати їм.
- Лиха підносять мудреців, а дурнів ламають остаточно.
- Лідер – це торговець надією.
- Любов для пустої людини - заняття, для воїна - розвага, для государя - підводний камінь.
- Любов до батьківщини — перша чеснота цивілізованої людини.
М
[ред.]- Майстерні підлабузники зазвичай не менш майстерні наклепники.
- Мистецтво управління полягає в тому, щоб не дозволяти людям постаріти на своїй посаді.
- Між тими, хто шукає смерті, мало тих, хто знаходить її в той самий час, коли вона була б їм на користь.
- Місце військових дій, це — шахівниця генерала, саме його вибір виявляє здібності або невігластво воєначальника.
Всі мої ранкові думки про тебе. Твій портрет і спогад про вчорашнє марення позбавили мене спокою. Мила і незрівнянна Жозефіно, який надзвичайний вплив ти маєш на моє серце. Ти засмучена? Я бачу тебе сумною? Тобі погано? Душа моя розбита горем, і немає спокою твоєму коханому. — Лист до Жозефіни (лютий 1796 р.)[3]. |
- Мораль не має нічого спільного з такою людиною, як я.
Моя єдина Жозефіна — далеко від тебе весь світ здається мені пустелею, в якій я один... Ти опанувала більш, ніж всією моєю душею. Ти єдиний мій помисел; коли мені охолонуть докучні істоти, звані людьми, коли я готовий проклясти життя, тоді опускаю я руку на серце: там спочиває твоє зображення; я дивлюся на нього, любов для мене абсолютне щастя... Якими чарами ти зуміла підкорити всі мої здібності і звести все моє душевне життя до тебе однієї? — Лист до Жозефіни (3 травня 1796 р.) |
- Моя слава в тому, що вона житиме вічно.
- Моя справжня слава не в тому, що я виграв у сорока битвах: одне Ватерлоо закреслило їх усіх. Те, що буде жити вічно - це мій Цивільний кодекс.
Н
[ред.]- На полі битви найбільш небезпечні ідеальний військовий геній та абсолютний ідіот, з перевагою на боці останього, оскільки його вчинки неможливо передбачити.
- Найбільша аморальність — це братися до справи, якої не вмієш робити.
- Найкращий оратор у світі – успіх.
- Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде вимушений годувати чужу.
- Натхнення – це швидко зроблений розрахунок.
- Не шукайте злий намір там, де все можна пояснити дурістю.
Немає нічого настільки ж деспотичного, як слабкість, яка відчуває за собою силу[4]. |
|||||
Ця цитата була обрана цитатою дня 5 травня 2016 року.
|
- Немає нічого зарозумілішого, ніж безсилля, яке відчуває, що його підтримують.
- Неможливість – слово зі словника дурнів.
- Неук лише нудний, педант — нестерпний.
- Ніколи не розглядайте, до якої партії належала людина, яка шукає у вас правосуддя.
- Ніщо так чисельно не множить батальйони, як успіх.
О
[ред.]- Один нечесний бухгалтер страшніший за ворожу армію.
- Останнє слово завжди залишається за суспільною думкою.
- Останні завжди праві.
- Ось сонце Аустерліца![5] [6]
П
[ред.]- Патріотизм — це найперша ознака цивілізованої людини, якість, яка відрізняє людину від раба[7].
- Перемогу здобувають не числом. Олександр переміг триста тисяч персів на чолі двадцяти тисяч македонян.
- Повія — це необхідність. Інакше чоловіки б накидалися на порядних жінок на вулицях.
- Погано, якщо молоді люди осягають військове мистецтво за книгами: це — вірний засіб виховати поганих генералів.
- Політика — це доля.[8]
- Поставте шахрая у всіх на увазі, і він діятиме, як чесна людина.
- За наявності відваги можна дозволити все, але не всього можна досягти.
- Природою шлюб не передбачено.
- Пробачаючи тих, хто мене ганьбить, я завжди можу поставити себе вище за них.
Р
[ред.]- Релігія — чудовий засіб, щоб утихомирювати чернь.
- Революція - це переконання, підкріплене багнетами.
- Релігія – важливий предмет у жіночих школах. Вона, хоч би як на неї дивитися, є надійна гарантія для матерів і чоловіків. Школа має навчити дівчину вірити, а не думати.
С
[ред.]Саме мамі я зобов’язаний всім своїм статком і всім, що зробив добре. — Мова йде про Летицію Рамоліно. |
- Секрет військового мистецтва полягає в тому, щоб бути сильнішим за ворога в потрібний момент у потрібному місці.
- Сила ніколи не буває смішною.
- Смерть – ніщо, але життя в поразці та безслав'ї – це смерть щодня.
Солдати! Друга польська війна почалася. Перша закінчилася у Фрідланді та у Тільзіті. У Тільзіті Росія заприсяглася бути у вічному союзі з Францією та у війні з Англією; нині вона порушує свої клятви! Вона не хоче дати жодного пояснення в дивних своїх вчинках, поки французькі орли не відійдуть за Рейн і тим не покинуть своїх союзників на її свавілля. |
Солдати, сорок віків дивляться на вас з висоти цих пірамід! — Звернення Бонапарта до своєї армії під час Єгипетської кампанії. |
- Спинитися можна при підйомі, але не при падінні.
- Справжній герой грає під час битви шахівницю незалежно від її результату.
- Суспільна думка - це публічна дівка.
Суспільство без релігії подібне кораблю без компаса. — фр. Une societe sans religion est comme un vaisseau sans boussole[10]. |
Т
[ред.]- Ті, хто шукає щастя в розкоші і марнотратстві, подібні до блиску свічок, що віддають перевагу сяйві сонця.
- Той, хто між славою та багатством віддає перевагу останьому — марнотратник, який бере у лихваря і розоряється на відсотках.
У
[ред.]- У політики немає серця, а є лише голова.
- У інтересах держави, щоб посадові особи постійно змінювалися: якщо цей принцип не дотримується, то неминуче виникають питомі володіння та сеньйоріальне правосуддя.
- У кожній великій справі завжди доводиться якусь частину залишити на випадок.
- У коханні єдина перемога – це втеча
- Народ, як і жінка має лише одне право: бути керованим.
- У нещасті зазвичай не поважають того, в кому раніше шанували велич.
- У революціях ми стикаємося з людьми двох сортів: тими, хто їх творить і тими, хто використовує їх в своїх цілях.
- У французів почуття національної честі завжди тліє під попелом. Достатньо лише іскри, щоб розпалити його.
- Уряди, у яких висловлюються протилежні думки, годяться, доки панує мир.
- Усі релігії, починаючи з Юпітера, проповідують мораль. Я б повірив у релігію, якби вона існувала від початку світу; але знаючи Сократа, Платона, Мойсея, Магомета, я запевняюсь, що ії вигадали люди.
Уся Європа склала б один народ, одну родину. Скрізь були б єдині закони, гроші, міра ваги. Усі моря і річки були би відкриті для торгілі, а війська усіх держав обмежилися б однією «Гвардією Государів». Свого сина я б зробив соцарствуючим імператором. Кінчилось би диктаторське правління і почалось конституційне. Париж став би столицею світу. — мемуари Св. Єлени[11]. |
Х
[ред.]- Християнська релігія належить дуже цивілізованим народам. Вона виховала людину; вона проголошує перевагу духу над матерією, душі над тілом; вона народилася у давньогрецьких школах; це тріумф Сократа, Платона та Арістіда, над Фламінієм, Сципіоном та Павлом-Емілем.
- Хто стоїть високо і у всіх на увазі, не повинен дозволяти собі рвучких рухів.
Ц
[ред.]Цими жалюгідними брязкальцями можна керувати людьми! — Про ордени та медалі. |
- Цнотливість для жінки те ж, що хоробрість для чоловіка. Я зневажаю боягуза і безсоромну жінку.
Ч
[ред.]- Чужа дурість ще нікого не зробила розумним.
Щ
[ред.]- Ще не відлита куля, здатна мене вразити!
- Щоб занапастити батьківщину, досить навіть одного негідника, цьому в історії було чимало прикладів.
Я
[ред.]- Я буваю то лисицею, то левом. Весь секрет управління полягає в тому, щоб знати, коли слід бути тим чи іншим.
- Я вважаю любов шкідливою для суспільства. О, якби боги позбавили світ від любові!
- Я відчуваю огиду до ілюзій: ось чому я сприймаю світ таким, яким він є.
Я не говорю про Барклая: він і не вартий того, щоб про нього говорити. — Про Барклая-де-Толлі. |
- Я ніколи не був господарем свого життя: мною завжди керували обставини.
- Якщо ви хочете досягти своєї мети, потрібно щодня хоча б трохи до неї просунутися.
- Якщо поставити барана на чолі левів, то останні стануть баранами, а навпаки — то навіть баран матиме лев'яче серце.
- Якщо якогось правителя вважають добрим, його правління не вдалося.
Цитати про Наполеона
[ред.]Бонапарт! [...] Ніколи в імені смертного не було такої гарної долі.[14] — Джозеф Мері, Італійські ночі (1853). |
Захоплююча паралель між Вашингтоном, чия велич полягала в тому, щоб змішати свою долю з долею свого народу, і Бонапартом, який хотів очолити Європу вслід за власною долею. Кожен отримав винагороду відповідно до його праці: «Республіка Вашингтона живе; Імперія Бонапарта зруйнована. Вашингтон і Бонапарт вийшли з лона демократії: обидва народжені свободою, перший залишився їй вірний, другий зрадив її».[15] — Франсуа-Рене де Шатобріан, «Замогильні нотатки» (1848 – 1850), книга VI, гл. 8 : Порівняння Вашингтона та Бонапарта. |
У ранньому віці він, можливо, був щирим республіканцем, при тому ненавидівшим анархію та безлад. Ще до того, як його похід в Італію закінчився, генерал Бонапарт почав планувати стати правителем Франції. Він систематично працював над перетворенням колишнього прагнення народу до свободи в пристрасть до військової слави та грабунку.[16] — Вілліс Мейсон Вест, «Історія світового прогресу» (1922). |
Щойно він розпочинав кампанію, відразу показував себе таким, яким він був - вищим розумом, який вникає в ситуації з першого погляду та домінує над ними. Він мав військовий геній та політичний дар. Італію він розумів в її різноманітті, що чинило йому нові проблеми разом із перемогами. Він бентежив ворога мистецтвом бою, настільки ж сміливим і новим, як і його мистецтво ведення переговорів. Це завоювання цілої країни зі жменькою людей є апогеєм інтелекту. Тому, ледве розуміючи, як це все робиться, його сучасники бачили в цьому щось «надприродне».[17] — Жак Бенвіль, Наполеон (1931). |
Наполеон набагато більше італієць, ніж француз; італієць за расою, інстинктом, уявою та пам'яттю. Він розглядає у своїх планах майбутнє Італії, і, підводячи остаточні рахунки його правління, ми знаходимо, що Італія залишилась у чистому прибутку, а Франція - у збутку. Починаючи з Теодориха і лангобардських королів, Папа, зберігаючи свій тимчасовий суверенітет і духовну всемогутність, підтримував розділення Італії; нехай ця перешкода буде усунена, та італійці знову стануть нацією. Наполеон заздалегідь готує шлях і дотримується його, позбавляючи Папу суверенітету і обмежуючи його духовну всемогутність, зводячи його до посади керуючого директором католицької совісті та головного міністра головного культу, уповноваженого в імперії. — Іпполіт Тен, «Napoleon's Views of Religion». |
Примітки
[ред.]- ↑ Кулагин Р.А. Ж.-Ж. Пеле. Московская битва // Бородино в воспоминаниях современников. — СПб: Скарабей, 2001. — 368 с. — ISBN 5-94374-004-X
- ↑ Наполеон I Бонапарт: цитаты, афоризмы и высказывания
- ↑ https://archive.org/details/napoleonsletters00napoiala
- ↑ англ. There is nothing so imperious as feebleness which feels itself supported by force. Джерело: Jules Bertaut. Napoleon : In His Own Words. — Chicago A.C. McClurg & co, 1916. — С. 20.
- ↑ Виклик Наполеона перед Бородінською битвою
- ↑ Comte de Philippe-Paul Segur. Histoire de Napoleon et de la Grande-Armee pendant l'annee 1812. — Tredition Classics, 2012. — 252 с. — ISBN 978-3849143077
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 49
- ↑ Peter Kohler, Die besten Zitate der Politiker — Mehr als 1.000 pragnante Spruche, Humboldt, 2008, S. 5
- ↑ Другий бюлетень Великої Армії
- ↑ Correspondance de Napoleon Ier, Napoleon Bonaparte, ed. H. Plon, J. Dumaine, 1861, t. 6, p. 339.
- ↑ Napoleon Ier. Maximes et Pensees du prisonnier de Sainte-Helene. — Hachette BNF, 2013. — 186 с. — ISBN 978-2-01-292246-4
- ↑ Наполеон Бонапарт. Афоризми.
- ↑ Napoleon Ier. Maximes et Pensees du prisonnier de Sainte-Helene. — Hachette BNF, 2013. — 186 с. — ISBN 978-2-01-292246-4
- ↑ фр. Bonaparte! [...] Jamais nom de mortel n'eut des destins si beaux.
- ↑ фр. Parallèle fascinant entre Washington, dont la grandeur a consisté à fondre sa destinée avec celle de son peuple, et Bonaparte, qui voulut entraîner l'Europe dans le sillage de sa propre destinée. Chacun sera récompensé selon ses oeuvres: «La république de Washington subsiste; l'empire de Bonaparte est détruit. Washington et Bonaparte sortirent du sein de la démocratie: nés tous deux de la liberté, le premier lui fut fidèle, le second la trahit.»
- ↑ англ. In early life he may have been a sincere republican; but he hated anarchy and disorder, and, before his campaign in Italy was over, he had begun to plan to make himself ruler of France. He worked systematically to transform the people's earlier ardor for liberty into a passion for military glory and plunder.
- ↑ фр. Dès son entrée en campagne, il se montre tel qu'il est, un esprit supérieur qui saisit d'un coup d’œil les situations et qui les domine. Il a le génie militaire et le don de la politique. L'Italie, il la comprend dans sa diversité qui lui présentera un nouveau problème à chacune de ses victoires. L'ennemi, il le déconcerte par un art de combattre aussi audacieux et nouveau que son art de négocier est subtil. Cette conquête de tout un pays avec une poignée d'homme est un chef-d'œuvre de l'intelligence. C'est pourquoi, comprenant à peine comment tout cela se faisait, les contemporains y ont vu quelque chose de «surnaturel».
Джерела
[ред.]- Napoleon Ier. Maximes et Pensees du prisonnier de Sainte-Helene. — Hachette BNF, 2013. — 186 с. — ISBN 978-2-01-292246-4
- Comte de Philippe-Paul Segur. Histoire de Napoleon et de la Grande-Armee pendant l'annee 1812. — Tredition Classics, 2012. — 252 с. — ISBN 978-3849143077
- Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
- Афоризми і вислови Наполеона Бонапарта I
- Napoleon's letters to Josephine (1796-1812)
- Joseph Méry «Les Nuits italiennes»
- Willis Mason West «The story of world progress»
- Full text of "Napoleon's Views of Religion"
- Jacques Bainville «Napoléon»
- Mémoires d'Outre−tombe