Ілю́зія (лат.illusio — обман, помилка) — викривлене, хибне сприймання дійсності. Проте ілюзію слід відрізняти від галюцинації, при якій реального зовнішнього об'єкта, як правило, немає.
Ми навчимо їх перемагати у референдумах. Бо референдум — це ідеальний спосіб маніпулювати людьми, залишаючи в них ілюзію, нібито вони самі вирішують свою долю[13]. — «Московіада»
Я не відчуваю ілюзій, що можна змінити людей мого покоління. Не приховую, що роблю ставку на молодь. Зараз треба боротися за мізки хлопців студентського віку та школярів.
До війни я бачив статистику, яка мене вразила. 87% жителів Донбасу ніколи не покидали межі своєї території. 93% — ніколи не покидали територію України. Така ж приблизно ситуація була властива всій Україні. Десь трохи краще, десь трохи гірше. На Донбасі було трохи гірше.
Я не испытываю иллюзий, что можно изменить людей моего поколения. Не скрываю, что делаю ставку на молодежь. Сейчас надо бороться за умы ребят студенческого возраста и школьников.
До войны я видел статистику, которая меня поразила. 87% жителей Донбасса никогда не покидали пределы своей территории. 93% — никогда не покидали территорию Украины. Такая же примерно ситуация была свойственна всей Украине. Где-то чуть-чуть лучше, где-то чуть-чуть хуже. На Донбассе было чуть-чуть хуже[14].
Телевізор, Голлівуд побудували ілюзію, ніби існує інший світ, в якому живуть інші люди, ніби там немає дощу… Якщо ти — зірка, або ще щось в цьому роді, назвіть як хочете, то від цього країна не стане швидко Швейцарією. І готелі вам не перебудують, якщо в них немає люксів. Турові автобуси не почнуть привозити з лізингу тільки тому, що тут є зірки. І туалети на дорозі швидко не з'являться тільки тому, що ви — суперзірка. Ми всі живемо в одному і тому ж світі і банально їмо в одному і тому ж місці громадського харчування[16].
Людина в ілюзії, коли живе таким життям, як тварина, — тільки дивиться телевізор, їсть, спить, займається сексом і б'ється. Коли людина не розвивається, не займається самопізнанням, пошуком відповідей на питання «хто я такий», «що я тут роблю», «що робити далі» — це ілюзія. Від цієї ілюзії треба бігти, як від масок[18].
