Різдво Христове

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Різдво)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ель Греко. Різдво Христове. 1604 рік
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Різдво́ Христо́ве (грец. Χριστούγεννα, лат. Christi Natalis) — у християнстві день народження Ісуса Христа у Вифлиємі від Діви Марії. Святкується 25 грудня за григоріанським і новоюліанським календарем; 7 січня — за юліанським календарем. Також — Різдво Господнє (лат. Natalis Domini), або просто Різдво.

Цитати про Різдво Христове[ред.]

  •  

Для всіх душ благовість Різдва є радісна, дорога і цілюща! І тому тим гарячіше наше бажання впасти до ніг разом із пастирями і мудрецями перед Христом у яслах, подякувати за святість душ, за посвяту і неустрашимість у піддержуванні слабших і вбогих, за все те, що ми отримали з ласки рук Божих, за збереження віри і праведності в житті, за розуміння, що без Христа нема життя, нема повної радости душі[1]. — Із Послання Митрополита Йосипа (Сліпого) на Різдво Христове 1954 року, Маклаково (Сибір)

  Йосип (Сліпий)
  •  

Народилося хлоп’ятко: народження завжди є джерелом життя, це життя, яке розквітає, це обітниця майбутнього. А це Хлоп’ятко, Ісус, «народилося для нас»: для «нас» без меж, без привілеїв і винятків. Дитя, яке Діва Марія породила у Вифлеємі, народилося для всіх: Воно є «сином», даним Богом для всього людського роду[2]. — Urbi et Orbi на Різдво 2020 року

  Папа Франциск
  •  

Різдво є радістю — радістю релігійною, радістю Божою, внутрішньою радістю світла та миру. Хто цього не може зрозуміти або перебуває у такому становищі, що не дозволяє йому зрозуміти цю радість, той переживає ці свята, насолоджуючись матеріальними благами. Але є різниця між земними веселощами та глибокою радістю[3].

  — Папа Франциск

Різне[ред.]

  •  

Різдво — це час, коли треба бути вдома, як серцем, так і тілом[4].

  Гері Мур
  •  

Індик ніколи не голосує за те, щоб Різдво настало швидше[5].

  Ірландське прислів'я
  •  

Різдво — це не дата. Це — відчуття.[6]

 

Christmas isn't a season. It's a feeling.

  Една Фербер, американська письменниця
  •  

Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте[7]? — «Крамничка тітоньки Мальви»

  Сашко Дерманський
  •  

Я відчуваю себе розтягнутою, тьмяною і розчарованою, як наступного дня після Різдва[7]. — «Під скляним ковпаком»

  Сільвія Плат
  •  

Різдво — це сезон розпалення вогню гостинності в домі, добродушного вогню милосердя у серці[7].

  Вашингтон Ірвінг
  •  

Ось хоча б і Різдво. Зате який відчуваєш священний трепет, якими добрими поривами повнишся! Я завжди чекав цих днів як найкращих у році. Це радісний час — дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні у всьому календарі, коли люди, наче за мовчазною згодою, вільно розкривають один перед одним свої серця і бачать у своїх ближніх, — навіть у незаможних і знедолених, — таких же людей, як і вони самі, що бредуть однією з ними дорогою до могили, а не якихось істот іншої породи, яким варто йти інакшим шляхом. А тому, дядечку, хоча це й правда, що на Різдво мені ще жодного разу ні золота, ні срібла не додалось, я все одно вірю, що воно приносить мені добро і буде приносити добро. Тож хай живе Різдво[7]! — «Різдвяна історія»

  Чарльз Діккенс
  •  

— Ну чому люди ненавидять проводити Різдво на самоті?
— Тому що це означає, що їх ніхто не любить[8]. — «Кістки» (телесеріал)

  •  

Ніч життєрадісних трупів різдвяних ялинок[8]. — Друзі (телесеріал)

  Чендлер Бінг
  •  

Перед Різдвом у Нью-Йорку завжди дощ. Вічний нью-йоркський дощ, запозичений з романів Ґабріеля Ґарсії Маркеса. [...] Нью-Йорк заздалегідь прибрався й причепурився. Дерева обплетено ґірляндами, на вулицях продають ялинки, привезені зі штату Мейн. Настояний запах хвої протримається на цій вулиці ще кілька днів. Усе світиться[9]. — З есею «Різдво, ситара, Воргол, носороги, дощ»

  Василь Махно
  •  

Вранці на Різдво біля церкви чергували учителі і завертали дітей, які йшли з батьками на службу Божу. Але й тут вони робили це недбало, бо вартували лише біля центрального входу, а до церкви можна було потрапити й іншими дверима. Колядувати теж забороняли, по місту навіть ходили спеціальні патрулі з червоними пов'язками і перепиняли колядників, але оскільки колядників завше було набагато більше, ніж тих патрулів, то закінчувалося усе це мирно, а деколи й спільним пригощанням[10].
​ — «Наше Різдво», 2011

  Юрій Винничук
  •  

У мої дитячі роки Різдво було сповненим невимовного чару, а приготування до нього тривали цілий тиждень. Заздалегідь батьки купували пів свині, а потім маринували м'ясо у великій виварці. У кутку городу вже стояла вкопана металева бочка, до якої вела бляшана рура. В кінці тієї рури розпалювали дрова, і дим ішов рурою до бочки, в якій висіло м'ясиво – полядвиці, шинки, ковбаси, шпондерки. Я страшенно любив і досі люблю цей процес вудження, запах диму й особливий настрій, який тоді панує[10]. — «Наше Різдво», 2011

  — Юрій Винничук

З віршів[ред.]

  •  

Ось тобі, вбога пуста голова,
перше знамення Різдва —
снігу добув ти для білих поем,
вітру черпнувши плащем.
Крила не тут, але спогад крила
на ніч прип’яв до стола —
мить, наче рибу, ловиш багром
і повертаєш в огром.
Тільки тепер вона має печать
віщих прозрінь і зачать.
Є в ній зима — цегляні димарі
теплі о білій порі.
Ось тобі й ніч, пуста голова,
напередодні Різдва.
Хочеш — придумай, як до зорі
рушили тріє царі[11]... — Ніч//«Фавстове свято»

  Юрій Андрухович

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg