Під скляним ковпаком

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Під скляним ковпаком» — єдиний роман, написаний американською письменницею і поетесою Сильвією Плат. Спочатку був опублікований під псевдонімом Вікторія Лукас у 1963 році.

Цитати з роману[ред.]

  •  

Моє життя стало переді мною, наче зелена смоківниця з того оповідання. Я уявила, як сиджу між гілок тієї смоківниці й умираю з голоду – лише тому, що не можу обрати смокву до смаку. Я хотіла їх усі й одразу, але обрати одну означало втратити решту, і я сиділа, і не могла вибрати, і смокви зморщувалися, чорніли й важко опадали одна по одній на землю коло моїх ніг[1][2].

Цитати про роман[ред.]

  •  

Інколи «Під скляним ковпаком», єдиний роман Плат, називають жіночою версією «Ловця у житі». Мають рацію в тому, що обидва твори стали маніфестом генерації: злі молоді люди заявили вголос про свої проблеми соціалізації. Але там, де герой Селінджера зводить усіх із розуму, героїня Плат сама втрачає здоровий глузд. Віват божевіллю, що звільняє! Віват хворобі, що знищує[3]? — З есею «Сильвія Плат»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

1950-ті. Блаженні часи наукового прогресу й фінансової стабільності. А маккартизму, що підігріває чергове полювання на відьом, можна й не помічати. Багато хто так і робить, задовольняючись рекламою нового порохотяга, де красива жінка в ідеальному будинку чекає на успішного чоловіка. Глянець стає реальністю. В одному з таких глянцевих нью-йоркських журналів проходить літню практику 1953-го юна Естер Ґрінвуд.
Вона походить із передмістя Бостона, мріє бути поеткою й чекає запрошення на курс до відомого літератора[3]. — З есею «Сильвія Плат»

  — Ганна Улюра
  •  

Батько помер, Естер живе з матір’ю. Тривають заручини зі шкільною пасією Бадді: не змогла відмовити нелюбому, бо він хворий на сухоти. Зі стажуванням склалося не так, як гадалося: масові отруєння замість гламурних вечірок, спроба зґвалтування замість флірту і остаточне рішення: розірвати заручини. Стає відомо, що на літературні курси вона не потрапляє. Посилюється й без того гострий конфлікт із матір’ю. В результаті – кілька невдалих спроб самогубства, госпіталізація, лікування електрошоком, і трішки непереконлива надія на одужання в фіналі[3]. — З есею «Сильвія Плат»

  — Ганна Улюра
  •  

Твір автобіографічний.
Роман цей було видано 1963-го в Англії під псевдонімом Вікторія Лукас. А через лічені тижні тридцятирічна Плат зробила те, що не вдалося Естер, — покінчила з собою. Естер ретельно обирає спосіб самогубства. […] Зупиняється на двох: намагається втопитися й випиває велику дозу снодійного[3]. — З есею «Сильвія Плат»

  — Ганна Улюра
  •  

«Під скляним ковпаком» саркастичний. Бо його героїня ставиться до себе і своїх проблем із такою граничною серйозністю, що на певному етапі, сама не годна сприймати їх усерйоз, починає потребувати такої титанічної підтримки як біблійні міфи, з котрими сміливо грається[2]. — З есею «Сильвія Плат»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

  1. Пер. Ольги Любарської
  2. а б Ніч на Венері, 2020, с. 344
  3. а б в г Ніч на Венері, 2020, с. 343

Джерела[ред.]