Перейти до вмісту

Листи без адреси

Матеріал з Вікіцитат
Листи без адреси

«Листи без адреси» — видана у 1967 році перша поетична збірка української поетеси з Канади Віри Ворскло.

Цитати[ред.]

  •  

І будеш ти для мене завжди — казка,
В якій нема початку і кінця,
Але у ній є вірність, ніжність, ласка,
У ній любов збережена уся.[1]

  •  

Яке чуже життя іскристе,
Яке чуже життя п'янке!
А наше, мов пожовкле листя,
Здається, зовсім не таке.[2]

  •  

Та щастя я секрет відкрию:
Щасливим треба вміти буть,
Ховать нещасть всі веремії,
А щастя іскорку роздуть.[2]

  •  

Коли в тебе гарний настрій,
Скрізь тоді на світі щастя.[2]

  •  

О, люди, люди всі на світі
Зло часто роблять за добро,
Не роздають діл добрих квіти
І даром не дають тепло.[3]

  •  

Кожна клітка є в'язниця,
Хоч була б і золота.
Як щаслива буде птиця
Крила є, а не літа?[4]

  •  

Коли співає серце,
Тоді співає світ.[5]

  •  

Щоб до сонця буть подібним,
Мало тільки мерехтіть.
Жару в серці ще потрібно,
Треба вміти щиро гріть.[5]

  •  

Любити краще без надії,
Ніж зовсім в світі не любить,
І кращі є барвисті мрії,
Ніж дійсність, що мертвечо спить.[6]

  •  

О, ні, любови не створити.
Вона не твір є людських рук.
Як мерехтіння самоцвітів,
Вона від сонця й сонця друг.[6]

  •  

Шумить Дніпро у наших мріях,
У почуттях — степів снага.
Нас зустрічають Львів і Київ,
Вкраїна руки простяга.[7]

  •  

І мова — запашна калина,
Яку мороз не зміг убить,
Співає пісню журавлину
Про солов'їну нам блакить.[7]

  •  

Я люблю, коли все оживає,
Водограями грають сади.
Значить, смерти на світі немає:
Є спочинок для сонця й води.[8]

  •  

Люблю, як сонце люблять квіти,
Як мати любить немовля.
Люблю, бо ти одна на світі
Моя розспівана земля.[9]

  •  

На землі є сила невідома,
Зветься сила та: свята любов,
І вона мене додому кличе
І дурманить, і хвилює кров.[9]

  •  

Мово ти моя співуча,
Ти хмельніш вина,
Мова солов'їв жагуча —
Не гарніш вона.[10]

  •  

А наше щастя мріє в житі,
У співі стиглих колосків,
Де найгарніше все на світі:
Пісні і мова, і казки.[11]

  •  

Хоча б ми обійшли півсвіту,
Ми б не знайшли таких гаїв,
Де так барвисто квітне літо
І так щебечуть солов'ї.[11]

  •  

Не заздрю я, що ти живеш в палаці
І з золота у тебе кожна річ.
У мене день співа блакитним щастям,
І світиться зеленим щастям ніч.[12]

  •  

Обличчя людини — це тільки омана,
Бо справжнє обличчя людини в душі.[12]

  •  

Хочби всі я вивчила притчі
І кидала біднім гроші,
Не вгледжу я Бога обличчя,
Бо треба любови в душі.[13]

  •  

Гей, гей, українче в Канадських лісах,
В Карпатах, Зеленому Клині,
Ти мусиш творити в житті чудеса, —
Служити своїй Україні.[14]

  •  

Малюєм ми щастя, як пісню,
Кохання малюєм з прикрас.
Вони не подібні на дійсність,
А тільки подібні на нас.[15]

  •  

Колючки троянда має кожна,
У коханні колючок є тьма,
І тому без сліз любить не можна,
Щастя в світі без страждань нема.[16]

  •  

Хай живе вже краще мрія,
Коли дійсносте нема.[16]

  •  

Я люблю не стан чудовий,
Не відвагу й бариші,
А люблю за щире слово,
За красу в твоїй душі.[17]

  •  

Даремно уяву чиюсь полонить,
Коли хтось уяви не має.
Даремно страждати, даремно любить,
Коли хтось любови не знає.[18]

  •  

Дороги до щастя тернисті,
Дороги до щастя важкі.[19]

  •  

О, доле, чому не ласкава,
Чом пляни ламаєш, як хмиз?
Щоб жити було нам цікаво,
Бо щастя є в крапельках сліз.[19]

  •  

Не страшно вмирать за свободу
Без сліз, нарікань, каяття,
Бо мусить хтось жить для народу,
Його захищати життя.[20]

  •  

Ніж бути рабом без'язиким,
Безславним довічним тяглом,
Буть краще героєм великим, —
Іти у віки напролом.[20]

  •  

Ти, любове, не заманюй,
Не оп'янюй почуття.
Можна вчадіть від кохання
І проспати все життя.[21]

  •  

Що ж що раби? Наш дух не зна покори,
Нас винищить дощенту не змогли,
Ми все перенесли: наругу, війни, горе,
Хоч ми раби, та ми перемогли.[22]

  •  

Бо океан предивні має чари:
Торгівлі вчить, хоробрости й краси
І кидає у бурі, і у хмари,
І здобувати вчить, а не просить.[22]

  •  

Навіщо турбуюсь так часто
Про гроші дурні кожен раз,
Та ж спокій найбільше є щастя,
Життя — це ж є щастя для нас.[23]

  •  

Як мусить бути — знає Бог,
Чи золоте чи срібне.
Якщо Він щось нам не дає,
Те, значить, непотрібне.[23]

  •  

Океану б'ють акорди:
«Я награюсь досхочу,
І тебе, людино горда,
Я молитися навчу!»[24]

  •  

У мріях прекрасна є завжди Вкраїна:
Без болю, без сліз, без пожеж.[25]

  •  

Усі слова на світі зовсім зайві,
Коли душа сміється і співа.[26]

  •  

Любов так легко загубить і знищить,
Але так важко є її знайти,
Тому її потрібно найпильніше,
Немов велику таїну, берегти.[26]

  •  

Єдиним словом можна знищить, вбить,
Єдиним словом можна воскресить.
Ми сієм чорне й біле слів зерно:
Із нього родить і добро, і зло.[27]

  •  

Я стріч боюсь, бо в них живе розлука,
Я стріч боюсь, бо в них живе любов,
А де любов, там зрада чорним круком
Чекає з серця пити свіжу кров.[28]

  •  

Ми загубились у життя дрібницях,
Поглянеш — і загублені роки.[29]

  •  

Люби в житті щось більше, ніж себе,
Щоб для жалів в душі не стало місця.[30]

  •  

Нещасний — хто закоханий в собі,
У кого сльози — грона винограду.
Що він нового може дать добі,
Коли собі не може дати ради?[30]

  •  

Ти пам'ятай: твої діла й слова
Творити можуть, будувати, нищить.[31]

  •  

Людино, пам'ятай, що ти — зоря,
Яка веде крізь темряву і світить.
І навіть і мільярд таких, як я,
Твоїх завдань не зроблять в цьому світі.[31]

  •  

Людина — це струмент музичний.
На ньому грає майстер-час.
Розлуки грають, грають стрічі
І пальці зради і образ.[32]

  •  

Грає доля гірше ката
Пазурями душу рве.
Мусиш жить, то і страждати,
Не страждає той, хто вмре.[33]

  •  

Всіх людей ми міряєм до себе,
Як людей стрічаєм ліпших нас,
То де треба навіть і не треба
Завдаєм їм болю і образ.[34]

  •  

Без любови гинуть діти:
Хирі, бідні, не ростуть,
Бо вони чутливі квіти
В сонця радості цвітуть.[35]

  •  

Подружжя — не музей, де все спокійно й тихо,
Де щастя, наче в казці, зацвіта.
Життя пульсує горем, болем, лихом,
В нім зрада, біль і чорна самота.[36]

  •  

Щасливі ті, хто стріти вміють зміни,
Втрачати вміють і творити мир.[36]

  •  

Найкращий лікар — це веселий настрій,
Він надає надхнення, юних сил,
А туга — це найгірше є нещастя —
Це найстрашніша із усих бациль.[37]

  •  

Не завжди може користь буть від ліків,
Коли душа втрача надхнення лет.
Цілюща сила є у слів велика,
І лікарем від туги є поет.[37]

  •  

Коли в сльозах бажаю я умерти,
То це з розпуки, тільки жартома.
Життя в мільйон разів є краще смерти,
Любови краще, слави і вина.[37]

  •  

Хто не зна гуцульські полонини,
Де душа із Богом розмовля,
Той не зна своєї України:
Дивна казка наша є земля. — «Карпати»[38]

  •  

Хто сказав, що ми є мертві,
Що про нас не знає світ?
Наш народ, як міт безсмертний,
І незломний, як граніт.[38]

  •  

Нас з історії не стерти,
Нас мільйони йде у крок.
Ми пройшли крізь мури смерти,
І Шевченко наш пророк.[39]

  •  

Для людини тільки хліба мало
Треба щось для серця і душі.[39]

  •  

У громаді завжди веселіше,
У громаді меншає біда.[39]

Див. також[ред.]

Коли щастя сиплеться, мов з рогу

Примітки[ред.]

  1. Листи без адреси, 1967, с. 5
  2. а б в Листи без адреси, 1967, с. 7
  3. Листи без адреси, 1967, с. 8
  4. Листи без адреси, 1967, с. 9
  5. а б Листи без адреси, 1967, с. 11
  6. а б Листи без адреси, 1967, с. 12
  7. а б Листи без адреси, 1967, с. 13
  8. Листи без адреси, 1967, с. 14
  9. а б Листи без адреси, 1967, с. 15
  10. Листи без адреси, 1967, с. 16
  11. а б Листи без адреси, 1967, с. 17
  12. а б Листи без адреси, 1967, с. 20
  13. Листи без адреси, 1967, с. 22
  14. Листи без адреси, 1967, с. 23
  15. Листи без адреси, 1967, с. 27
  16. а б Листи без адреси, 1967, с. 30
  17. Листи без адреси, 1967, с. 31
  18. Листи без адреси, 1967, с. 32
  19. а б Листи без адреси, 1967, с. 33
  20. а б Листи без адреси, 1967, с. 36
  21. Листи без адреси, 1967, с. 37
  22. а б Листи без адреси, 1967, с. 38
  23. а б Листи без адреси, 1967, с. 39
  24. Листи без адреси, 1967, с. 41
  25. Листи без адреси, 1967, с. 42
  26. а б Листи без адреси, 1967, с. 45
  27. Листи без адреси, 1967, с. 46
  28. Листи без адреси, 1967, с. 48
  29. Листи без адреси, 1967, с. 49
  30. а б Листи без адреси, 1967, с. 51
  31. а б Листи без адреси, 1967, с. 52
  32. Листи без адреси, 1967, с. 54
  33. Листи без адреси, 1967, с. 55
  34. Листи без адреси, 1967, с. 59
  35. Листи без адреси, 1967, с. 60
  36. а б Листи без адреси, 1967, с. 61
  37. а б в Листи без адреси, 1967, с. 62
  38. а б Листи без адреси, 1967, с. 64
  39. а б в Листи без адреси, 1967, с. 65

Джерела[ред.]

  • Віра Ворскло. Листи без адреси. — Торонто: Гомін України, 1967. — 68 с.