Перейти до вмісту

Віра Ворскло

Матеріал з Вікіцитат
Віра Ворскло
Стаття у Вікіпедії

Віра Ворскло (справжнє ім'я: Юлія Триріг; 5 лютого 1926, Київ — 12 вересня 2013, Торонто, Канада) — української поетеса з Канади, перекладачка, літературний критик.

Цитати з творів[ред.]

  •  

Та щастя я секрет відкрию:
Щасливим треба вміти буть,
Ховать нещасть всі веремії,
А щастя іскорку роздуть.[1]

  •  

Коли співає серце,
Тоді співає світ.[2]

  •  

Обличчя людини — це тільки омана,
Бо справжнє обличчя людини в душі.[3]

  •  

Даремно уяву чиюсь полонить,
Коли хтось уяви не має.
Даремно страждати, даремно любить,
Коли хтось любови не знає.[4]

  •  

Не страшно вмирать за свободу
Без сліз, нарікань, каяття,
Бо мусить хтось жить для народу,
Його захищати життя.[5]

  •  

Ніж бути рабом без'язиким,
Безславним довічним тяглом,
Буть краще героєм великим, —
Іти у віки напролом.[5]

  •  

Навіщо турбуюсь так часто
Про гроші дурні кожен раз,
Та ж спокій найбільше є щастя,
Життя — це ж є щастя для нас.[6]

  •  

Усі слова на світі зовсім зайві,
Коли душа сміється і співа.[7]

  •  

Єдиним словом можна знищить, вбить,
Єдиним словом можна воскресить.
Ми сієм чорне й біле слів зерно:
Із нього родить і добро, і зло.[8]

  •  

Ми загубились у життя дрібницях,
Поглянеш — і загублені роки.[9]

  •  

Люби в житті щось більше, ніж себе,
Щоб для жалів в душі не стало місця.[10]

  •  

Щасливі ті, хто стріти вміють зміни,
Втрачати вміють і творити мир.[11]

  •  

Нас з історії не стерти,
Нас мільйони йде у крок.
Ми пройшли крізь мури смерти,
І Шевченко наш пророк.[12]

  •  

Для людини тільки хліба мало
Треба щось для серця і душі.[12]

Див. також[ред.]

«Листи без адреси» — перша поетична збірка Віри Ворскло (Торонто, 1967).

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Віра Ворскло. Листи без адреси. — Торонто: Гомін України, 1967. — 68 с.