Віра Ворскло

	Віра Ворскло
	Стаття у Вікіпедії

Віра Ворскло (справжнє ім'я: Юлія Триріг; 5 лютого 1926, Київ — 12 вересня 2013, Торонто, Канада) — української поетеса з Канади, перекладачка, літературний критик.

Цитати з творів[ред.]

Та щастя я секрет відкрию:
Щасливим треба вміти буть,
Ховать нещасть всі веремії,
А щастя іскорку роздуть.^[1]

Коли співає серце,
Тоді співає світ.^[2]

Обличчя людини — це тільки омана,
Бо справжнє обличчя людини в душі.^[3]

Даремно уяву чиюсь полонить,
Коли хтось уяви не має.
Даремно страждати, даремно любить,
Коли хтось любови не знає.^[4]

Не страшно вмирать за свободу
Без сліз, нарікань, каяття,
Бо мусить хтось жить для народу,
Його захищати життя.^[5]

Ніж бути рабом без'язиким,
Безславним довічним тяглом,
Буть краще героєм великим, —
Іти у віки напролом.^[5]

Навіщо турбуюсь так часто
Про гроші дурні кожен раз,
Та ж спокій найбільше є щастя,
Життя — це ж є щастя для нас.^[6]

Усі слова на світі зовсім зайві,
Коли душа сміється і співа.^[7]

Єдиним словом можна знищить, вбить,
Єдиним словом можна воскресить.
Ми сієм чорне й біле слів зерно:
Із нього родить і добро, і зло.^[8]

Ми загубились у життя дрібницях,
Поглянеш — і загублені роки.^[9]

Люби в житті щось більше, ніж себе,
Щоб для жалів в душі не стало місця.^[10]

Щасливі ті, хто стріти вміють зміни,
Втрачати вміють і творити мир.^[11]

Нас з історії не стерти,
Нас мільйони йде у крок.
Ми пройшли крізь мури смерти,
І Шевченко наш пророк.^[12]

Для людини тільки хліба мало
Треба щось для серця і душі.^[12]

«Листи без адреси» — перша поетична збірка Віри Ворскло (Торонто, 1967).