Перейти до вмісту

Коли щастя сиплеться, мов з рогу

Матеріал з Вікіцитат

«Коли щастя сиплеться, мов з рогу…» — вірш з першої поетичної збірки української поетеси з Канади Віри Ворскло «Листи без адреси» (Торонто, 1967).

Цитати[ред.]

  •  

Коли щастя сиплеться, мов з рогу,
Благодатний Бог дає дари,
Кажуть люди, що немає Бога, —
Щастя все створили тільки ми.

Коли градом падають невдачі,
Йдуть нещастя, горе і біда,
То людина зразу Бога бачить
І до ніг в молитві припада.[1]

  •  

Зір і слух слабі, недосконалі,
Як же розум може іншим буть?
Розумом ми досягаєм мало, —
Віра може більше досягнуть.[1]

  •  

Коли щастя сиплеться, мов з рогу,
І нема хвороби і журби,
Мусимо найбільш молитись Богу
За прещедрі, радісні дари.[1]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Віра Ворскло. Листи без адреси. — Торонто: Гомін України, 1967. — 68 с.