«Коли щастя сиплеться, мов з рогу…» — вірш з першої поетичної збірки української поетеси з Канади Віри Ворскло «Листи без адреси» (Торонто, 1967).
|
Коли щастя сиплеться, мов з рогу,
Благодатний Бог дає дари,
Кажуть люди, що немає Бога, —
Щастя все створили тільки ми.
Коли градом падають невдачі,
Йдуть нещастя, горе і біда,
То людина зразу Бога бачить
І до ніг в молитві припада.[1]
|
|
|
|
|
|
Зір і слух слабі, недосконалі,
Як же розум може іншим буть?
Розумом ми досягаєм мало, —
Віра може більше досягнуть.[1]
|
|
|
|
|
|
Коли щастя сиплеться, мов з рогу,
І нема хвороби і журби,
Мусимо найбільш молитись Богу
За прещедрі, радісні дари.[1]
|
|
|
|
|
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
- Віра Ворскло. Листи без адреси. — Торонто: Гомін України, 1967. — 68 с.
