Російсько-українська війна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоним відмічено території, над якими влада України втратила контроль

Росі́йсько-украї́нська війна́ — політичний та збройний конфлікт між післяреволюційною Україною з одного боку і Росією та створеними нею невизнаними самопроголошеними республіками РК, ДНР, ЛНР з іншого. Сюди входять анексія Криму та війна на сході України, а в новітнішій час — інвазія (вторження) по усіх теренах України.

Цитати[ред.]

З українського боку (країна-жертва)[ред.]

  •  

Ми, як ніхто інший, прагнемо припинити цю війну. І ми будемо щасливі, коли згадки про Україну як зону небезпеки взагалі зникнуть з міжнародних доповідей. Але це повинно статися тільки тоді, коли на Донбасі запанує сталий мир і Україна відновить свою територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів.[1]Виступ Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції, 15 лютого 2020

  Володимир Зеленський
  •  

Насправді Україна визнала Росію країною-агресором, коли був прийнятий Закон України «Про окуповану територію Крим». Стаття 3 того закону чітко зафіксувала, що Росія є країною-агресором. Те, що прийняв на позачерговій сесії парламент, — ще одне підтвердження позиції України. Що стосується інших країн Європейського Союзу і світової спільноти загалом, то Парламентська асамблея Ради Європи у своїй резолюції чітко зафіксувала роль Росії як у фінансуванні тероризму, так і в постачанні зброї на територію України. І, гадаю, вже ні для кого не є секретом, що Росія постачає зброю і тероризм на територію України.[2]

  Олена Зеркаль
  •  

Російська агресія припиниться не з виходом з Донбасу, а з поверненням Криму Україні.

  Дмитро Кулеба, посол з особливих доручень МЗС України[3]
  •  

Сьогоднішня війна — це відсутність культурної політики за 24 роки. І можна говорити про реформи, можна говорити про все, що завгодно, але якщо ми не будемо говорити про культуру — не буде нічого. От скільки зараз вкладається грошей в АТО? У десять разів більше треба вкласти в культуру. В театр, в бібліотеки, в освіту… Це треба усвідомлювати і не стидатись цього. Не можна зараз запхати культуру на задній план, бо тільки через це зможе відбутись справжнє відродження. Коли іде війна — треба говорити про культуру, тоді війна піде на задній план[4].

  Олексій Кравчук
  •  

Сьогодні багато хто втомився від війни, особливо ті, хто не брав у ній участь.[5]2019 рік

  Олександр Данилюк
  •  

У сімдесятий рік перемоги над нацизмом, в яку українці зробили колосальний внесок; в рік сорокаліття Гельсінського заключного акту, моя країна вступила в умовах російської агресії і грубого порушення норм міжнародного права.[6]на заходах з нагоди вшанування 70-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцимі

  Петро Порошенко
  •  

Ця війна є випробовуванням на людськість. Відповідальність за те, що відбувається зараз в Україні несуть насамперед росіяни, Путін і вся російська культура. Тому що вона не пройшла своє випробовування на гідність. А те, що вона дозволила породити в наш час нацизм, – вона має бути за це заблокована на довгий час, допоки не прийде те осмислення, яке пройшли німці. Вони мали очиститися, пройти через комплекс провини[7].

  Тарас Томенко
  •  

Зараз вже війна інша, багаторівнева — не лише фронтова, це — війна економічна, санкційна, дипломатична, інформаційна, психологічна, кібервійна тощо, аж до дуже великих і високих, складних рівнів війни, про які говорять лише філософи.
Війна значною мірою йде на виснаження, тут хто перший здохне: чи Україна від тих ударів, яких українська економіка зазнала від агресора, чи Росія від тих ударів, яких вона зазнала від міжнародних санкцій[8].

  Валерій Пекар
  •  

З самого початку йшлося про те, що це битва Давида і Голіафа. І це дуже цікава метафора, яка знову ж таки потім загубилася, але воно десь так і є. Давид переміг Голіафа. За Давидом була правда на той момент. А Голіаф просто був великий, тупий, кровожерний і неповороткий. Власне, це і сталося. І Україна зараз так класно показує, хто є хто. Україна є метафорою хоробрості і свободи зараз в очах всього світу, а Росія — метафорою страху, рабства, шантажу, брехливості і захланності. От і все. І люди просто мусять вибирати, на чиїй вони стороні. І одним Толстоєвським ти це не переб'єш, і оцими міфами, що не всі росіяни, як Путін, і що є прекрасні добрі рускі. Так, є люди в опозиції, які ризикують життям. Їх просто так мало[9].

  Ірена Карпа

З російського боку (країна-агресор)[ред.]

  •  

300 нагороджених держнагородами журналістів як 300 спартанців здобули перемогу в інформвійні за Крим. І це не пропаганда, а світовий порядок денний.[10]

 

300 награжденных госнаградами журналистов как 300 спартанцев одержали победу в инфовойне за Крым. И это не пропаганда, а мировая повестка дня.

  Олександр Сидякін

Міжнародна оптика[ред.]

  •  

Агресія Росії — найсерйозніша криза в Європі від падіння Берлінського муру.[11]на щорічній зустрічі найвпливовіших європейських і північноатлантичних політичних, ділових та інтелектуальних лідерів під егідою Німецького фонду Маршалла.

  Андерс Фог Расмуссен
  •  

Особливо моторошним аспектом війни Росії на знищення України та гібридної атаки Москви на Захід є її широка підтримка не лише серед простих росіян, а й серед еліти країни. Нормативний дрейф значної частини російського освіченого класу в бік від Европи має в кожному індивідуальному випадку різні причини. Для багатьох науковців, які обіймають посади за фахом, на першому місці можуть стояти утилітарні міркування чи просто страх перед урядом[12]. — Зі статті «Історична езотерика як метод пізнання», серпень 2022

  Андреас Умланд
  •  

Путін вторгся в Україну 2014 року, рівно через 100 років після того, як Німеччина вторглася в Бельгію і Францію — точно так само, як Гітлер захопив Судети, анексував Австрію і вторгся в Польщу. Нам важко змиритися з тим, з чим зараз маємо справу. Це конфлікт великих держав, третій конфлікт великих держав на європейському просторі трохи більше ніж за століття. Це кінець існуючого світового порядку. Наш світ уже не буде таким, яким був раніше[13].

  Фіона Гілл
  •  

Путіна треба зупинити. І іноді лише зброя може зупинити зброю.[14]

 

Putin must be stopped. And sometimes only guns can stop guns.

  Тімоті Ґартон Еш
  •  

Росія досі марить, як завоювати нові землі, намагаючись силоміць вирвати їх і вислати звідти громадян. За спробою захопити Україну стоїть ідея, що ця земля була російською. У такому разі доведеться підкоряти громадян, переселяти їх або знищувати.
Щодо Сибіру панує інша ідея: не можна залишати його порожнім, тому що тоді хтось інший прийде й забере його. Тому потрібно висилати туди людей, навіть якщо вони цього не хочуть[15].

  — Фіона Гілл

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

  1. Виступ Президента України Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 2020-02-26.
  2. Ірена Таранюк. Представниця МЗС: дипломатія з Росією не працює (uk). BBC. Процитовано 2015-01-23.
  3. Мінські домовленості: Що далі? Дмитро Кулеба та Богдан Яременко Громадське телебачення, 19 серпня 2015
  4. Відновіть культуру і тоді війна відійде на другий план, — український режисер
  5. Еспресо: Дебати | Геннадій Балашов, Роман Безсмертний та Олександр Данилюк // Espreso.TV
  6. Порошенко в Освенцимі закликав протистояти "новому імперському божевіллю"
  7. Російська культура не пройшла випробовування на гідність, – Тарас Томенко, режисер «Териконів»
  8. «Першою здохне Росія». Як Україні виграти економічну війну на виснаження — інтерв'ю з Валерієм Пекарем
  9. Ірена Карпа про російську культуру: «Це культура ґвалтівників і крадіїв, і жодним Толстоєвським це не припудриш»
  10. Esquire. Цитата дня. 05/05/2014.
  11. НАТО: агресія Росії – найсерйозніша криза в Європі від падіння Берлінського муру
  12. Андреас Умланд. «Історична езотерика як метод пізнання»
  13. Фіона Хілл: Ілон Маск передає повідомлення від Путіна
  14. Timothy Garton Ash (01.02.2015). Putin must be stopped. And sometimes only guns can stop guns. The Guardian. Процитовано 01.02.2015.
  15. Ми вже знаходимося в Третій світовій війні, а для Путіна ця війна має 100-річну історію. Провідна експертка з питань Росії у США пояснює, що в голові у Путіна (наскільки це можливо)


Bookmark-new.svg