Павличко Соломія Дмитрівна
Павличко Соломія Дмитрівна | |
Стаття у Вікіпедії |
Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (15 грудня 1958, Львів — 31 грудня 1999, Київ) — письменниця, літературознавиця, перекладачка, публіцистка, авторка праць із теорії літератури, історії фемінізму. Дочка Дмитра Павличка.
Про Україну
[ред.]Я взагалі не люблю поверхових речей, поверхова народна культура, поверхова національна культура, солодкава, патетична мені чужі. І я не хочу, щоб |
Покоління — це річ дуже умовна. Як правило, покоління «починається» більш-менш гармонійно, а потім всередині нього виникають дуже серйозні поділи й проблеми. Так було завжди й у цьому поколінні, яке я вважаю більш-менш своїм, воно так само є[2]. |
Я не знаю, що буде з нами всіма і з усією цією державою завтра... але впевнена, що буде щось інше, ніж учора[3]. — «Листи з Києва. 12 травня 1990 — 2 квітня 1991» |
Моя сусідка — балетмейстер нашого оперного театру — сказала мені вчора, що військового перевороту, мабуть, не буде. Подумати тільки — про що розмовляють при зустрічі в Києві дві жінки — літературознавець і балетмейсетер[4]. — «Листи з Києва. 12 травня 1990 — 2 квітня 1991» |
Про роботу
[ред.]Українська література мене заворожує просто магнетично: має стільки парадоксів і невирішених проблем, і дає можливість щось нове відкрити... У наших бібліотеках у рукописних відділах лежать скарби, і момент їх відкривання такий солодкий і привабливий[2]. |
Традиційно український літературний рух завжди вимагає продовження, розвитку традицій, не терпить конфлікту. В цьому сенсі я не вписуюся в стереотип. Мені здається, що бути стовідсотковим «продовженням» батька чи батьків (попередніх поколінь українських літераторів) — це аномалія. Так що в стосунках з батьком я не відчуваю конфлікту поколінь. Водночас я не відчуваю й залежності[2]. |
Листи були втіленням мрії про любов, яка не зреалізувалася в їхньому житті повною мірою. Лесбійською фантазією, для якої дають підстави й щоденники Кобилянської, і її попередні твори.[5]. — про листування Лесі Українки й Ольги Кобилянської |
Що тут почалося, Ви собі уявити не можете. Всі газети України, Борис Олійник в парламенті закликали до розправи наді мною як особою, що паплюжить рідну культуру. Газета РУХу писала, що мені треба піти до лікаря, «Сільські вісті» щономера друкують обурені листи селян і т. д. Ніхто, звичайно, книжки не читав і не потребує читати[5]. — з листа до Юрія Луцького (про реакцію на книгу «Дискурс модернізму в українській літературі» |
Про фемінізм
[ред.]Мене цікавить фемінізм і як ключ до прочитання літературних явищ. Постановка проблеми не нова. Після «Другої статі» Сімони де Бовуар такі речі апробовуються уже сорок років, і я просто застосовую деякі з тих метод до української літератури. Але я не роблю це механістично, не приходжу до якогось автора і не кажу: так, ось зараз я робитиму феміністичний аналіз. Аналіз диктується текстом, тим паче, сьогодні він може бути лише багатогранним, коли фемінізм поєднується з психоаналізом, деконструкцією тощо[2]. |
Треба народжувати дітей, треба любити один одного. Але традиційні структури шлюбу, сім'ї роблять з жінки жертву. Інша справа — партнерські стосунки між жінкою і чоловіком. Кожен розвиває свою особистість, кожен несе реальну відповідальність за сім'ю, нікого не роблячи заручником[5]. — З інтерв'ю |
Про себе та життя
[ред.]Разом з мамою вони ростили нас з сестрою як інтелектуалок — ось ми і отримали відповідне виховання. У сім'ї нас вчили: ніхто не може обмежувати свободу думки, свободу життєвого вибору[5]. |
Я можу назвати людей, які дають мені відчуття комфорту. |
Здається, це якийсь новий приступ соціальної летаргії — все байдуже, одні думають, як вижити, інші, як втекти. Жменька донкіхотів хоче все змінити[7]. — З листа від 9 грудня 1990 року//«Листи з Києва. 12 травня 1990 — 2 квітня 1991» |
Про Соломію Павличко
[ред.]Бувають такі люди — здатні перетворювати світ, як воду на вино, самим фактом своєї в ньому присутності. За життя вони завжди перебувають ніби в центрі потужного магнітного поля: до них тягнуться, як на світло, навіть випадкові зустрічні. І, може, тільки такі люди в остаточному підсумку й є правдивими рушіями культури. |
|||||
— Оксана Забужко |
— Людмила Таран |
Вона була жрицею і воїном. Дух, що тіло рве до бою, був її духом. А її домом була Україна Глобальна, до якої ми тільки йдемо[10]. — «Про Соломію Павличко» |
|||||
— Кирило Стеценко |
Вона так багато значила для свого тисячоліття, що воно не випустило її зі свої часових володінь й залишило у своїх обіймах. Проте її здобуток такої непересічної концентрації не може залишатись у межах минулого тисячоліття — він вільно виходить не лише в сьогодення, але впевнено стає фундаментом майбутніх досліджень і суперечок, стає органічно самим майбутнім[11]. — «При світлі Соломії» |
|||||
— Іван Драч |
Соломія Павличко була втіленням людини в культурі і культури в людині[12]... — «Соло триває: мої спогади про Соломію» |
|||||
— Марія Зубрицька |
Соломія розуміла літературний процес набагато глибше за мене, бачила його в епохах. Вона понаписувала про наших письменників стільки всього, що я все це тепер читаю і думаю: «Господи мій, я ж цього не знав!» Коли я працював у Польщі, Словаччині, вона приїжджала до мене, і там ми могли поговорити. Але я розумів уже тоді, що вона — професор, а я — звичайний аспірант порівняно з нею[13]. |
|||||
— Дмитро Павличко |
Соломія — це мій Бог! Це щастя, коли батько на свою дитину покластися може: не в матеріальному сенсі — у духовному. Вона просто говорила: «Тату, цього робити не можна» — і я її слухав...[14] |
|||||
— Дмитро Павличко |
Соля — так ми її називали. Це справді її ім'я — в ньому і світло, і музичність, і здатність бути солісткою. (...) Вона була втіленням чистої творчої радості й несамовитої активності[5]. |
|||||
— Юрій Андрухович |
Озираючись назад, я часом бачу Соломію в образі комети, яка перелітає галактику нашої філології, зачаровує власним сяйвом, несподівано освітлює якісь темні прогалини, вогненними обіймами дослідницької цікавості пригортає до себе постаті великих і спокусливо ворохобить іскрометним безкінечним хвостом сонну уяву, усталену схему, закостенілий штамп[15]. — «Комета на ім'я Соломія Павличко» |
|||||
— Микола Сулима |
Один літератор бовкнув у пресі, що фемінізм, який проповідує Павличко — то від нестачі в баби порядного хлопа. Соломія зараз же сіла писати відповідь. Я її відмовляла. Але вона боронила не себе, а чистоту інтелектуальної атмосфери, певну норму публічного життя, нижче якої опускатися не можна.[16] |
|||||
— Оксана Забужко |
Усе видрукуване під ім'ям «Соломія Павличко» (неймовірно багато!), ще буде читатися, осмислюватися, перевидаватися, вивчатися в університетських курсах, — а однак, навіть найретельніше зібране докупи й простудійоване, боюсь, таки не потрапить висвітлити новим поколінням повною мірою, чим насправді була Соломія Павличко в українських культурних процесах кінця XX століття[17]. — «Ефект присутності» |
|||||
— Оксана Забужко |
Примітки
[ред.]- ↑ Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 18
- ↑ а б в г д е ж Соломія ПАВЛИЧКО: «Фемінізм — непоганий інструмент, щоб назвати речі своїми іменами»
- ↑ а б Агеєва, 2019, с. 241
- ↑ Агеєва, 2019, с. 238
- ↑ а б в г д Людина життя: Соломії Павличко виповнилося б шістдесят років
- ↑ Віталіна Севрук. Найкращі вислови про жінок. Архів оригіналу за 2020-12-19.
- ↑ Агеєва, 2019, с. 239
- ↑ Агеєва, 2019, с. 181
- ↑ RECвізити3, 2017, с. 241
- ↑ Агеєва, 2019, с. 227
- ↑ Агеєва, 2019, с. 178
- ↑ Агеєва, 2019, с. 214
- ↑ RECвізити2, 2017, с. 141
- ↑ Дмитро Павличко у «Бульвар Гордона», №41 (753) 2019, жовтень
- ↑ Агеєва, 2019, с. 243
- ↑ «Коротич був вражений розумом Соломії Павличко» на Gazeta.ua
- ↑ Агеєва, 2019, с. 182
Джерела
[ред.]- RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — 296 с. — ISBN 978-617-679-456-1
- RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга друга. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 264 с. — ISBN 978-617-679-191-1
- Упоряд. Віра Агеєва, Тамара Марценюк. Інша оптика: Ґендерні виклики сучасності. — Київ: 2019. — 256 с. — ISBN 978-617-7622-08-5
- Персоналії
- Народились 1958
- Померли 1999
- Українські перекладачі
- Українські письменники
- Українські літературознавці
- Українські літературні критики
- Гендерні дослідники(-ці)
- Український фемінізм
- Доктори філологічних наук
- Учасники Революції на граніті
- Жінки
- Українські видавці
- Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN