Сімона де Бовуар

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сімона де Бовуар
Simone de Beauvoir (Cuba, 1960).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Сімо́на де Бовуа́р (фр. Simone de Beauvoir, 1908 — 1986) — французька письменниця, філософиня, ідеологиня фемінізму другої хвилі. Авторка багатьох новел, монографій у сфері філософії та політики, соціальних нарисів, есеїв та автобіографії у кількох томах.

Цитати[ред.]

  •  

Коли ви, як я, маєте екзистенціальне світобачення, парадокс людського життя полягає в тому, що людина намагається бути, але в тривалій перспективі просто існує. […] Я мала все, що бажала, і, підсумовуючи все зроблене і сказане, виявляється, що людина бажає чогось іншого. Психоаналітикиня одного разу написала мені дуже розумного листа, в якому сказала, що «у кінцевому підсумку, бажання завжди йдуть за межі об’єкта бажань». Факт: я мала все, що бажала, але те «далі за», що є частиною самої природи бажання, є недосяжним навіть коли бажання втілюються[1].

  •  

Озираючись з недовірою на довірливого підлітка, я приголомшена баченням того, наскільки мене ошукали[1].

Цитати з творів[ред.]

  •  

Знаю я цих молодих «модних» жінок. Вони щось там роблять, якось там розвиваються, займаються спортом, добре одягаються, мають бездоганний дім, ідеально виховують дітей, ведуть світське життя, легко все встигають. А насправді абсолютно порожні. Від них у мене холоне кров[2].
з мініроману «Свідомий вік»

  •  

У п’ятдесят мені здавалося, що я одягаюся занадто похмуро або ж занадто весело; а тепер без проблем одягаю те, що мені дозволено чи заборонено. Одначе задоволено розглядаю свій силует. Філіп одного дня сказав мені: «А ти ж погладшала». (А чи помітив він, що я вже відновила попередні форми?) Я стала дотримуватися дієти, купила вагу. Не можу уявити, чого б іще мене могла стурбувати моя маса. І от! Що менше я впізнаю себе у своєму тілі, то більше відчуваю потребу дбати про нього. Воно залежить від мене, і я піклуюся про нього із дещо набридлою відданістю, як про незарадного старого друга в біді, який мене потребує[2].
з мініроману «Свідомий вік»

  •  

Усі ці підстилки мають чоловіка, який їх захистить, хлопчика, що їм служить, а в мене нуль, так не може тривати. Два тижні тому з мене варив воду сантехнік, самотня жінка, як вони думають, дозволятиме все, це так низько – коли ви впали, вони ще й по вас тупцюють. Я опираюся, намагаюся триматися, але на самотню жінку всі плюють. Консьєрж і той сміється… Якби в мене був мужик, сантехнік би приходив, консьєрж вітався б чемно, сусіди стишували б голоси. А так ти лайно! Я хочу, щоб мене шанували, хочу, щоб у мене був чоловік, дитина, дім, як і в усіх[2].
«Монолог»

  •  

Я буквально бачу їх, це все так брудно, вони обтираються одне об одного, мокріють, баби мліють, що в мужиків стоїть. І всі вони готові зрадити своїх найкоханіших коханих, і цієї ночі для цього згодиться навіть клозет, а потім навіть не розрівняють на спітнілих задах щойно задерті сукні[2].
«Монолог»

  •  

Я таки маю розповісти про своє життя. Стільки жінок це робило, це друкувалося, про це говорили, вони цим хвалилися, а моя книга буде цікавішою, ніж їхній дебілізм, мені бувало хріново, але все це я прожила без брехні, без підробок, але ж вони й лютуватимуть, побачивши моє ім’я й моє фото у вітринах, та світ знатиме правду, знатиме істину. Біля моїх ніг буде повно чоловіків, вони всі такі сноби, кидаються до ніг найгіршої потвори, якщо вона є знаменитістю[2].
«Монолог»

  •  

Час іде, а я застигла в стані ідеальної дружини ідеального чоловіка. І, замість того щоб реанімувати наше статеве життя, я зациклилася на тому, що пригадувала наші давно минулі ночі. Мені здавалося, що моє обличчя й тіло лишилися тридцятилітніми, замість того, щоб зайнятися гімнастикою, походити до інституту краси. Я дозволила своєму розуму атрофуватися; я більше не розвивала його[2].
«Ошукана жінка»

  •  

Що мені допомагає, це те, що я не є фізично ревнивою. Моєму тілу не тридцять років, і Морісовому так само. Вони радісно єднаються, зрідка, якщо казати правду, і без гарячки. О, я не обманюю себе. Ноелі привабила його новизною – в її ліжку Моріс відмолоджується. Ця думка лишає мене байдужою. Я в затінку жінки, яка щось дає Морісу[2].
«Ошукана жінка»

Друга стать[ред.]

  • Жінкою не народжуються, нею стають. (Друга стать, 1848 р.)
  • Якщо Ви проживете достатньо довго, то побачите, що кожна перемога перевертається в поразку. (там само)
  • Жінка пробачає все, зате часто згадує про те, що пробачила. (там само)
  • Якщо любов достатньо сильна, чекання стає щастям. (там само)

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправлен­ное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— 1056 с. ISBN 5-04-003141-6