Коваль Роман Миколайович

Матеріал з Вікіцитат
Коваль Роман Миколайович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Роман Миколайович Коваль (нар. 1959) — український громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття.

Цитати[ред.]

  • Безсмертне завжди передчасне.
  • Щоб бути відвертим, не обов'язково говорити всю правду.
  • Народ існує тільки під час війни. Під час миру — це юрба споживачів.
  • Розгадка феномену російських імперіалістичних війн? Принцип пружини, стиснутої в Росії, і розпрямленої за її межами.
  • В українській трагедії достатньо підстав для агресивного оптимізму.
  • Тільки нещасні оцінюють життя в кілограмах і літрах.
  • Ненависть заперечує половинчастість — причину всіх нещасть.
  • Лучче кривду чинити, ніж кривду терпіти.
  • Яка трагедія росіян — з окупантів перетворитися на національну меншину!
  • Світ, на який дивишся через вимиті вікна, прекрасний.
  • Якщо життя — це боротьба, отже, й музика: боротьби ж без сурм не буває.
  • Сину, чи не запізно ти взявся виховувати батьків?
  • Вилаявся, ніби висповідався: настільки легше стало.
  • «Ні» жінки торує до неї битий шлях.
  • Українські демократи подібні до дітей. Бажанням весь час на когось рівнятися.
  • Тільки невдахи шукають еталон за межами власних кордонів.
  • Життя нації — у дії, безсмертя — у слові.
  • Культура пахне землею, цивілізація — смітниками мегаполісів.
  • Межа між своїм і чужим — життєдайна.
  • Де панує мораль споживача, там загибель. Де в пошані творець, — там життя.
  • Бідна Америка! У неї навіть стандарт перетворився на еталон!
  • Інколи й націоналізм буває пролетарським, а комунізм — буржуазним.
  • Не життєві обставини визначальні, а сприйняття їх.
  • Якщо дух панує над тілом, життєві незгоди малопомітні.
  • Якщо прагнеш оплесків — ти недосконалий.
  • Вчинки вагоміші за слова.
  • Хтось бореться задля перемоги, а хтось — задля самовдосконалення.
  • Політика малого зла завжди доводить до великого.
  • Пізнаєш історію — пізнаєш сучасних своїх ворогів.
  • Для маси апокаліпсис — нещастя, для довершеного — підстава для творчості.
  • Не підганяй того, хто поспішає.
  • Кожна нація має свою правду.
  • Ненависть посилює ворога, насмішка — убиває.
  • Демократія завжди свавільна.
  • Цінуй жінок, але не довіряй їм. Навіть, коли ти жінка.
  • Хочеш накликати на себе підозру? Зроби людям добро.
  • Хто довіряє жінкам, той їх недооцінює.
  • Корупція врятує нас, адже вона протистоїть проникненню західного капіталу.
  • Східняки і галичани — два боки однієї медалі. На жаль, не найвищої проби.
  • Творець — національний, споживач — безнаціональний.
  • У поверхових людей глибинних вад немає.
  • Хам прагне свободи, щоб перетравити прекрасне на лайно.
  • Еліта приборкує Хама або зріднюється з ним.
  • Убогому завжди щось перепадає. Навіть право голосу.
  • Хтось чекає, а хтось шукає весни.
  • Дисиденти! Досить вдавати, що ви ще не все сказали.
  • Демократи не вершать, а коять.
  • Жінка повинна захоплюватись ще не написаними книгами свого коханого.
  • Не вбити того, хто цілиться в тебе, здатний лише невдаха-правозахисник.
  • Цивілізація завжди розпусна, культура — цнотлива.
  • Є патріоти, а є українофіли.
  • Народ не винний. А хто ж тоді винний?
  • Насилля над Україною завжди подавалося як акт допомоги.
  • Яфет завжди самотній, Хам — завжди стоголовий.
  • Причиною галицького месіанізму є відчуття власної безперспективності без Києва.
  • «Божество» і «убожество» — як одна літера змінює зміст?!
  • Нація може загинути, — нашіптує розум, нація вистоїть — говорить віра.
  • Найненадійніше? Надії на гуманізм ворога.
  • Український народ не хотів ніколи підкорятися своїм. Тому й був підкорений чужими.
  • Важко почати, але зупинити лавину, викликану словом, ще важче.
  • Український народ забуває те, що забути і простити не можна!
  • Віра обґрунтування не потребує.
  • Нація не поза нами, а в нас, не поза тобою, а в тобі.
  • Поблажливість до ворога закінчується новими українськими жертвами.
  • Пробачити ворога можна лише після його жахливої смерті. І то, якщо його злочини були спрямовані проти тебе, а не твого народу.
  • Жінка — прикметник, чоловік — іменник…
  • Істини не доводять, їх заперечують.
  • Ворог не має статі.
  • Доля зрадникам не усміхається.
  • Найкрасивіші блискавки народжують шаблі.
  • Ніхто нам нашої землі не подарує.
  • Горе прокладає шлях вірі, радість — безвір'ю.
  • Культура урізноманітнює, цивілізація — нівелює.
  • Ненависть до Пана — ознака плебея.
  • Любов до Володаря перетворює натовп у Народ.
  • Зло породжує зло, але чи добро породжує добро?
  • Хто забуває минуле, той не має права на вічність.
  • В часи катастроф смерть стає життям людства.
  • Справжній друг наголошує на дружбі вчинками, не словами.
  • Надійно обеззброює лише людська тупість.
  • Найважче створити свою школу праведникові.
  • Якщо засипати Збруч у душах українців, хто ж нас визволятиме «з московських кайданів»?
  • Розумний шукає істину, мудрий — дарує її.
  • Їхнє майбутнє — смерть, наше — безсмертя.
  •  

Справедливе насилля будує, організовує, творить. Без нього прогрес неможливий. Насильством будувались усі держави і на ньому вони тримаються.[1].

  •  

Демократичні реформатори підмінили національну проблему українців проблемою покращення економіки, забезпечення всіх усім. Замість спрямувати енергію українців на боротьбу з окупантами демократи пропонують створити найсприятливіші умови проживання
для них.[2].

Примітки[ред.]

  1. Роман Коваль. Філософія сили. С. 56 (Київ-Мена 2016)
  2. Роман Коваль. Філософія сили. С. 65 (Київ-Мена 2016)

Джерела[ред.]