Корупція
Зовнішній вигляд
Корупція (від лат. corrumpere — «псувати») — протиправна діяльність службовців, які використовують свої посадові права та можливості для особистого збагачення (отримання хабарів); узагальнено — підкупність і продажність.
Цитати
[ред.]- Пан Рессельберґ… був кілька літ послом з титулу своєї «боротьби за вітчизну», належав у соймі до бюджетової комісії і хоч не полишив по собі слідів у історії нашої автономії, то проте, вернувши до домашніх пенатів, тішився великою повагою. Хоч лікар із нього був неособливий, то проте він мав розум, оженившися багато, і, як один із перших багачів міста, ввійшов до міської ради, а швидко потім був вибраний бурмістром. Звільна, зручно він заінавґурував у місті ту жидівську господарку, що з часом зробилася типовою для більшості галицьких міст, ту господарку, що витворює в місті кліки всемогучих жидів – пропінаторів, ліверантів і инших п'явок, прикрашує місто блиском зверхньої культури, запроваджує тротуари, газ, омнібуси, закладає парки і прогульки, але в заміну за ті добродійства немилосердно висисає міську людність, випорожнює каси, вимітає грошові засоби, пустошить ліси і розпродує комунальні землі. Такі патріоти, як Рессельберґ, – то найліпша покришка для господарки таких клік, особливо тоді, коли вони особисто незаплямлені, а надто мають і вміють піддержувати добрі зносини з усіми впливовими християнами в місті і в околиці. Рессельберґ справді тїшився у всіх необмеженою довірою; як урядники, так і дідичі вважали його чоловіком незвичайно розумним, здібним, заслуженим і безумовно чесним. Правда, він не жалував кошту, щоб піддержати свою репутацію, любив приймати і добре приймати у себе гонораціорів, не щадив їди, а його пивниця славилася найліпшими винами.[1]
- — Іван Франко, «Перехресні стежки», 1900
У корупції безліч масок. |
|||||
— Френк Герберт, «Капітула Дюни» |
Але фактом є те, що найкорумпованіші країни — це нерідко країни, які зазнали в минулому найбільшого насильства. Що й зрозуміло: корупція за таких умов стає частиною стратегії виживання.[2] |
|||||
— Ярослав Грицак |
- Не бери хабарів за жодні гроші.[3]
- — Василь Туренко, російський публіцист-сатирик
- Нема нічого помилковішого, ніж думка, що стратами можна регулювати ціни чи відучити від хабарництва.[4]
- Порядна людина бере хабар в одному-єдиному випадку — коли випадає нагода.[5]
- Чим більше в державі корупції, тим більше законів.[6]
- — Мухаммед
— Михайло Лашков |
- Щоб не забруднити рук, іноді потрібно покласти на долоню банкноту.[9]
Корупція — це не тільки те, що чиновник бере хабар, це і те, що хтось дає[10] |
|||||
— Згуладзе-Глуксманн Екатерина |
Примітки
[ред.]- ↑ Перехресні стежки (1900)
- ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 313
- ↑ Большая книга афоризмов, С. 104
- ↑ Большая книга афоризмов, С. 104
- ↑ Большая книга афоризмов, С. 103
- ↑ Афоризмы, цитаты, пословицы
- ↑ Соціальні та антропологічні особливості ісламського віровчення: Методичні вказівки до вивчення тем 2-го модульного контролю з дисципліни «Філософія» (у 2-х частинах) та з курсу «Роль релігії в сучасному інформаційному суспільстві» / Укл.: О. В. Онищук. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. — С. 9
- ↑ Словник економічної афористики / уклад.: А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. — С. 374
- ↑ Большая книга афоризмов, С. 103
- ↑ Юрій Марченко (9 лютого 2015). Эка Згуладзе: «Самое главное – убедить людей в том, что законами можно и нужно пользоваться». PLATFOR.MA. Процитовано 9 лютого 2015.
Джерела
[ред.]- Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.— 1056 с. ISBN 5-04-003141-6
- Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4