Довженко Олександр Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Довженко Олександр Петрович
Довженко Олександр.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Петрович Довженко (1894–1956) — український письменник та кінорежисер.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати[ред.]

Б[ред.]

  • Бог в людині. Він є або немає. Але повна його вiдсутнiсть — це великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть до нього. Не до попа, звичайно, не до приходу. До божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного. I тодi не буде гнiтючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного, безрадісного будня.
  • Борись в ім'я честі. Якщо доведеться ще раз бути пораненим, проливай свою кров, як благотворну росу, і усміхайся.

В[ред.]

  • В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний.
  • Вiйну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума.
  • Всяка вiйна безнравственна в своїй внутрiшнiй основi. Тому i зображати її в книгах як благородство i красу людських вчинкiв — злочинство й глупота. Війна — дурна.

Д[ред.]

  • Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі. Що кому.
  • Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тiльки лiта дають нам мирну рiвновагу i байдужiсть.
  • Дурень — не обов'язково Іванушка-дурачок. Дурень нині часом закінчує два факультети, займає високі посади, має ордени, партстаж. Він часом здається зовні ніби звичайною людиною.

Ж[ред.]

  • Життя народу — у жнивах ланів.
  • Життя таке коротке. Поспішайте творити добро!
  • Жорстокість i всесвітня дурнота, одягтись в атавістичне пір'я, прославлене тисячоліттями книжної брехні i кровожадних дурощів, перетворюють мене в щось гірше, дурніше й страшніше за дикого звіра. Я вже не кажу про таких благородних i достойних пошани тварин як собака, кінь чи корова.

З[ред.]

  • З усіх пристрастей людських етична пристрасть — єдина достойна і справжня пристрасть.
  • Забудеш товариша, зоставиш у біді — даремно ти на світ рождався.

К[ред.]

  • Кіно вимагає величезної працелюбності і працелюбності не тільки на зйомці, а в усьому розумному процесі створення картини. Кіно — мистецтво «Одержимих».
  • Кладовище — це дзеркало людських взаємин.
  • Коли пристрастей немає, немає мистецтва…
  • Краще загинути в бою, ніж конати в животінні другорядного пасинка історії.

Л[ред.]

  • Людина повинна завжди пам'ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком.
  • Лише сильним дано право на безсмертя
  • Людська душа — це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.

М[ред.]

  • Мені хотілося розсунути рамки екрана, відійти від шаблонної розповіді і заговорити, так би мовити, мовою великих узагальнень.
  • Ми гребли з усіх сил під мудрим керівництвом нашого батька. Було нам жарко од труда і весело. Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавателем, Васко да Гамою. І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська. І саме тому, що душі в нього вистачило б на цілий океан, Васко да Гама часом не витримував цієї диспропорції й топив свої кораблі в шинку.
  • Мистецькі твори треба складати в пам'ять мертвих і в ім'я ненароджених.

Н[ред.]

  • Навчіть поважати, шанувати й любити людську особистість, виховайте у молодих повагу до старших, хоча б до батьків, і кладовища самі прикрасяться.
  • Найважче знати, що не треба знімати…
  • Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі-довгі дороги, і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна.
  • Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.
  • Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам'ятi народу.
  • Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!

О[ред.]

  • Одержавши крила, людина придбала якості не ангела, а сатани.
  • О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями.

П[ред.]

  • Письменник, коли він щось пише, повинен почувати себе вповні на висоті найвищого політичного діяча, а не учня чи прикажчика.
  • Погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія.
  • Продажні писательські пера освятили її в віршах і товстенних книгах. Малярі дурноголові споконвіку придумували для неї одяг, фарби, різьбярі ставлять на майданах пам'ятники не ганьби і глупства, а слави ватажкам і їх коням. Те, що повинно давно вже стати предметом громадського сорому і непристойності, возвеличується. Атавізм дикунський існує. І вчені дурні служать атавізму, як раби з мізерною фантазією і відсутністю достоїнства людського, — атомна бомба.
  • Прославитись ми можемо тільки смертю.
  • Прощаю всіх, хто заподіяв мені зло. Не хочу носити в душі зла.

С[ред.]

Т[ред.]

  •  

Таке ось каліцтво: голова з вищою освітою, серце з нижчою, а шлунок темний і потребує много харчу і напоїв.

  •  

Там, де виховують рятуватись, не перемагають.

  •  

Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло.

 
WikiQuote Laurel wreath green.png
Ця цитата була обрана цитатою дня 10 вересня 2016 року.

У[ред.]

  • У вашій любові до життя… я бачу звичайнісінький страх смерті.
  • У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко, вперед, в інше життя — невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало і, відірвавшись, не оглядаються. Це — моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди.

Ч[ред.]

  • Чому всі правителі так ненавидять всіх, хто проти війни принципово? Тому, що всі вони раби атавістичних інерцій. Попробуйте сказати голосно проти війни — і зразу суд за аморальність. Отже, війна моральна.
  • Чи подивлюсь на пустелі, на кладовища, чи поплачу на руїнах і перелічу мільйони втрат? А потім умру од горя, щоб не бачити, як заселятимуть тебе, мати моя Україно, чужими людьми, як каратимуть твоїх синів і дочок за німецьке ярмо, за німецьких байстрюків, за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони з голоду і діждалися нашого приходу. Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить учителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів. Вони теж поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі й здорові, як ведмеді, і досвідчені в холодному своєму фахові. Напрактиковані краще од німців ще з 1937 року.[1]

Щ[ред.]

  • Щастя, щастя… Є речі набагато значніші, ніж щастя, набагато глибші і, якщо хочете знати, набагато достовірніші.

Я[ред.]

  • Я був багато хвалений і не раз осуджений за свої роботи і прийшов до висновку, що мірою поступу творчості життя повинно бути добро, а не зло.
  • Я зневажаю уряд України за його скотиняче ставлення до культурних пам'ятників своєї старовини. У нього немає любові до народу. Народ має багато підстав ненавидіти всіх нас за це.
  • Як тяжко, і болісно, і страшно бути бездітним в житті і в творчості.
  • Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.
  • Я не зовсім люблю свої картини. Часом я їх не люблю зовсім. Я їх жалію, як дітей незграбних і не досить вродливих, але моїх рідних. І мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду.
  • Я помiтив, що характерною рисою тупих людей, що займають iнодi вiдповiдальнi посади, є умiння швидко приймати радикальнi рiшення з усякого питання.
  • Ящірка не гірше за орла досягає найвищих гірських верховин.

Примітки[ред.]

  1. Сільські вісті.— К., № 49 (19244) за 8 травня 2015.— С. 1.

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg