Перейти до вмісту

Місце для дракона

Матеріал з Вікіцитат


Вікіпедія
Вікіпедія

"Місце для дракона" — повість українського письменника Юрія Винничука.

Цитати[ред.]

  • Дракон приходить на світ лихо чинити. За гріхи наші людські мусимо спокутувати, бо така воля господня, і не тобі проти неї йти. Так же й пращури твої чинили, ніхто з них себе не пострамив. А книги добра вчать. Як же ти зло чинитимеш, коли праведним станеш? [1]
  • А це вже не зарікайся. Буває, що й вовка змалечку приручать та при хаті тримають. І що з того? Вовк все їдно в ліс дивиться. Підросте й дремене, а то ще й хазяїна задере. [2]
  • Йди геть від людей! Іди в непролазні хащі, в скелі і в болота! У тебе ж крила! Ти забув про них?.. Злети у небо, тільки подалі від ненаситної юрби! Бо не пише, як бог, хто не терпів, як пес! [3]
  • Зрозумій: коли йде війна — гинуть лише вояки. А коли володар хоче зміцнити владу, — поети гинуть у першу чергу. [3]
  • Молю тебе! Іди звідси! Тікай від цього підступного світу! Живи серед звірів! Звірячі закони — людяніші! Я хочу, щоб ти жив! Я хочу, щоб ти був![4]
  • Так, я навіть такого хроба, як ви, не можу розчавити, тільки не тому, що за вами стоїть з десяток тієї ж самої хробачні, а тому, що навіть ви для мене жива істота. Бо і вас колихала мати й співала колискову мовою, якою писав я. І тішилася, коли ви починали лопотіти якесь нове слово... А тепер вступіться. Нехай діється воля божа. [5]
  • "Чом же меч цей повис у повітрі? Чому не спаде громовицею? Карай мене, господи, я весь перед тобою, непослушне твоє сотворіння, що зневажило твою волю. Карай, нехай буду покараним, і хай діється воля твоя! Ось око моє розкрите на всі сторони світу — пусти в нього стрілу свою, хай уп'юся я кров'ю, бо така спокута моя і роптати не буду. Дерево, помираючи, і то має надію — паростки випустить, оживе в паростках. Зерно падає в землю і стає зерном. А мені в тлін одійти, одійти без надії, без сліду, мов і не було ніколи. Втопчи мене в глину, бо з глини єство моє. Дай відчути силу твою, якщо своєї мені забракло. Дай відчути гніву твого, коли свого не маю. Пошли смерть тому, хто сам не посилав її. Принеси в дар муку тому, хто її нікому не роздаровував. Бо ти справедливий і любиш свої сотворіння. Дай же впитися справедливістю! Я, виродок на оцій землі, непослушне сім'я твоє, прошу в тебе останньої ласки, щоби ближній мій не увірився в слові моїм, щоб не сказав: "Не вартий довіри він". Я, що любив життя, а тепер молю смерті, я, що оспівував тебе, а тепер приношу тобі свою непокірну голову, — яви мені знак, що став я на шлях справедливості! Бачиш — стою перед моїм ворогом безборонний мов на долоні..."[6]
  • Якщо ви Юда, то я та осика. Я проник йому в душу і дав розум. Для чого? Невже тільки щоб загибель його була у стократ болючішою? Навіщо я виховував у ньому розуміння краси і добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко вмирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні.[7]
  • Але розбудилисьте не державу, а лихі інстинкти... Це ще добре, як народ на цьому й заспокоїться. А як ні?.. Що буде, коли відчує, що йому замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалося? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Чи всі вони будуть справжні?.. Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп'ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію![7]

Діалоги[ред.]

  •  

Дракон Я все одно не стану до бою.
Пустельник Біда, що й я тобі не поможу. Ніхто мене й слухати не стане. А людей не перехитруєш. Біс, хоч і який уже майстер, а й той ради не дасть.
Дракон Не можу цього зрозуміти. Повинна ж бути якась справедливість. А бог?
Пустельник Ну-у, бог! Не тобі до бога взивати, бо ж не для добра він таких, як ти, насилає.
Дракон То і господь зло чинить?
Пустельник Якщо зла не буде, звідки добро пізнаєш?
Дракон То така ваша правда людська?
Пустельник Який бог, така й правда.
Дракон Не хрестіться. Він і вас на жорна свої покладе.[8]Частина третя, розділ перший.


  •  

Радник Скільки мух... Звідки вони беруться?
Шинкар Я би вам сказав звідки. Але й не знаю, чи можна.
Радник Я вам дозволяю.
Шинкар Це все з-за гряниці! От звідки.
Радник Що? З-за границі? А звідки ж у вас такі відомості?
Шинкар У нас жодних відомостей нема, а тільки так собі міркуємо, що то мухи не наші.
Ривка Ми з ними боремося.
Шинкар І перемагаєм! Я всіх загряничних мух записую сюди.
Радник Гм-гм... Хто б сподівався від вас такої ретельності? А з нашими мухами як?
Шинкар ВітчизнянІ мухи найкращі в світі! їх зовсім не чути. О! Слухайте! Чуєте?.. Це гудуть загряничні мухи! А наші — та їх зовсім не чути. Сказано — свої. [9]Частина шоста, розділ перший.


  •  

Дракон А я не збираюся нікого страшити.
Князь Е-е, це ви даремно. Це ви начитались... А дракон є дракон. До речі, і в книгах святих пишеться, що усяка твар має своє призначення і дракони мусять нести лише смерть і руїну, бо на те вони й створені. Ви що — проти традицій?
Дракон Та ні. Але я не вмію бути страшним, не вмію чинити зло.
Князь Ну, цього навчитися легко. Чинити добро набагато важче. Ви тільки спробуйте. Ви ж не пробували?.. От! А кажете! Вийдіть з печери, скажімо, на прогулянку. Забредіть, гуляючи, на поля, потолочіть збіжжя, спопеліть його своїм вогнем, зруйнуйте село, перетворіть його в купу попелу. Зрештою, оголосіть, щоб вам на обід приводили молоду дівчину. Як у старі добрі часи. Там усе було ясно. Раз дракон — то й трусися всяк та п'ятами кивай якнайдалі. А то що ж виходить? Усе летить шкереберть! Усе з ніг на голову! Та це вже якесь вільнодумство! Єретизм! Від цього й до "геть з князями!" недалеко! Це вам не жарти. Кажу вам, як є, — у своєму князівстві єретиків не потерплю!
Пустельник Е-е... та що ви, далебі, — встряв пустельник. — Який із нього єретик? Молоде ще, зелене...
Князь Ну, молоде... а собі на умі... оно яка голова велика. Є де мислям усіляким розгулятися. Такі голови для держави — велика небезпека. Не знати ще, які він вірші пише.[10]Частина третя, розділ третій.


  •  

Пустельник Мені казав, що ти єдина істота, з якою цікаво йому розмовляти. В замку всі в ньому бачать лише князя. А тут він перестає бути князем.
Дракон Зате я не перестаю бути драконом. Не думаю, що він позбувся свого бажання знищити мене.
Пустельник Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці... Ти — той ніж. Ти все ще біля горла... Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати... Вночі, коли мені смерть перед очима стояла, думав про те, що зле вчинив. Не варто було втручатися в закони природи. Не ми їх творили, не нам їх міняти.
Дракон То ви вже шкодуєте, що мене вчили?
Пустельник Шкодую... Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша.[11]Частина восьма, розділ третій.


  •  

Радник Ну, ви ж бачите себе саме патріотом. Хіба ні? Адже пустельнику так і сказалисьте, що йдете на смерть заради Люботина.
Дракон Ви підслуховували наші розмови?
Радник Це не суттєво... Просто я маю цілком певні дані, що лицар Лаврін бере участь в бою лише з завзяття, а престол його не цікавить. А джура — шмаркач, не більше. Серед лицарів є достойніша особа — це пан Любомир з Золочева герба Когут. Цей герб у нього і на плащі, і на грудях, і на щиті. Запам'ятаєте!
Радник Я розумію, що ви зараз про мене думаєте. Та варто вам усе ж зосередитись. Отже, що я пропоную... Ви... е-е-е... віддаєтеся лицарю Любомиру, а я за це обіцяю, що ваші рукописи будуть збережені належним чином. Авторство їхнє, звичайно, зостанеться в секреті. Бо одна річ убити дракона, а зовсім інша — поета. Тому шило з мішка в жодному випадку вилізти не повинне.[12]Частина п'ята, розділ шостий.

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Винничук Ю. Місце для дракона. — Харків: Фоліо, 2019. — 313 с.