Микола Хвильовий

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Хвильовий Микола)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Хвильовий
MykolaHvylovyukraine.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Григо́рович Хвильови́й (справжнє прізвище: Фітільов; 1893–1933) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати[ред.]

А[ред.]

  •  

Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво.«Камо грядеши»

Б[ред.]

  •  

Без російського диригента наш культурник не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати. Він ніяк не може втямити, що нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку. Він ніяк не може втямити, бо він боїться — дерзать!«Думки проти течії»

В[ред.]

  •  

Ви питаєте, яка Європа? Беріть яку хочете: «минулу — сучасну, буржуазну — пролетарську, вічну — мінливу». Бо і справді: Гамлети, Дон-Жуани чи то Тартюфи були в минулому, але вони є і в сучасному, були вони буржуазні, але вони є і пролетарські, можете їх уважати «вічними», але вони будуть і «мінливі».«Думки проти течії»

  •  

Всі ці літературні всеукраїнські ЦК зовсім непотрібні для письменника. Справа не в літературному ЦК, а в літературі.«Думки проти течії»

Г[ред.]

  •  

Геть від Москви! Дайош Європу!

Д[ред.]

  •  

…Дивлюсь на дорогу. На дорозі порожньо, і я думаю про небуття: коли дорога відходить, тоді щось відходить, кудись відходить[1]

Є[ред.]

  •  

Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, що її Шпенглер оголосив «на закаті», не та, що гниє, до якої вся наша ненависть. Це Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д.«Камо грядеши»

З[ред.]

  •  

За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену.«Листи»

І[ред.]

  •  

Ідея відродження моєї нації нічого не має спільного з національною романтикою.«Вальдшнепи»

Й[ред.]

  •  

Його комуністична партія потихесеньку та полегесеньку перетворюється на звичайного собі «собірателя землі руської»...«Вальдшнепи»

К[ред.]

  •  

(…) красивих рухів у нас не буде (…). За цим звертайтесь до гітарних героїв гітарних поем[2]

М[ред.]

  •  

(…) майбутнє не в обмашиненні життя, а в притягненні природи до машини[3]

  •  

Ми розуміємо Європу теж як психологічну категорію, яка виганяє людськість із «Просвіти» на великий тракт прогресу.«Камо грядеши»

  •  

Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність...«Камо грядеши»

  •  

Митцем треба народитися...«Камо грядеши»

  •  

Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна.«Думки проти течії»

Н[ред.]

  •  

Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку.«Україна чи Малоросія»

  •  

Нове мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми. Хто цього не розуміє — той дурень.«Камо грядеши»

О[ред.]

  •  

Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й вичерпати своє національне (не націоналістичне) офарблення.«Думки проти течії»

  •  

Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, «олімпійці».«Камо грядеши»

П[ред.]

  •  

По-перше, не треба повторюватись, по-друге — не треба чіпати дрібничок.

Р[ред.]

  •  

Романтика вітаїзму... це мистецтво першого періоду азіатського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у всі частини світу...«Камо грядеши»

  •  

Романтику вітаїзму утворюють не «енки», а комунари. Вона, як і всяке мистецтво, для розвинених інтелектів.

  •  

Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна.«Апологети писаризму»

Т[ред.]

  •  

Темна наша батьківщина. Розбіглась по жовтих кварталах чорнозему й зойкає росою на обніжках своїх золотих ланів. Блукає вона за вітряками й ніяк не найде веселого шляху.«Солонський яр»

  •  

Треба негайно на настирливе запитання «Європа чи Просвіта?», відповісти: — «Європа».«Камо грядеши»

  •  

Треба негайно «одшити» — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним.«Камо грядеши»

У[ред.]

  •  

Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.«Україна чи Малоросія»

Х[ред.]

  •  

Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації?«Вальдшнепи»

  •  

Хіба це не вона та типова українська жінка, що, так ганебно випровадивши синів Тараса Бульби на Запорізьку Січ, пішла плодити безвольних людей?«Вальдшнепи»

Ц[ред.]

  •  

Це - європейський інтелігент у найкращому розумінні цього слова. Це, коли хочете, — знайомий нам чорнокнижник із Вюртемберга, що показав нам грандіозну цивілізацію і відкрив перед нами безмежні перспективи. Це доктор Фауст, коли розуміти його як допитливий людський дух.«Думки проти течії»

Ч[ред.]

  •  

Чому ми нарешті не соромимось проїдати тут народні гроші саме в той час, коли навкруги нас люди живуть у неможливих злиднях...«Вальдшнепи»

Щ[ред.]

  •  

Що ж тоді: — Європа чи «Просвіта»? Для мистецтва — тільки — Європа.«Камо грядеши»

Я[ред.]

  •  

«Я — чекіст, але я і —людина»[4]"Я (Романтика)"

З листів[ред.]

  •  

І справді: при всій своїй нормальності я все-таки, коли провіряю себе, трошки психічно ненормальний[5]лист до М. Зерова

  •  

Почуття самокритики не завше скеровує на правдивий шлях, цим і пояснюється почасти те, що я мало пишу (властиво багато знищую)[6]лист до М. Зерова

  •  

Словом, достоєвщина, патологія, але застрелитися я ніяк не можу. Два рази ходив у поле, але обидва рази повертався живим і невредимим: очевидно, боягуз я великий, нікчема[7]лист до М. Зерова

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Дорога й ластівка // Санаторійна зона, с. 96
  2. Кіт у чоботях // Санаторійна зона, с. 51
  3. Редактор Карк // Санаторійна зона, с. 43
  4. Арабески, 2010, с. 71
  5. Арабески, 2010, с. 118
  6. Арабески, 2010, с. 109
  7. Арабески, 2010, с. 119

Джерела[ред.]

  • Хвильовий М.. Арабески Миколи Хвильового: оповідання та новели / Микола Хвильовий. — К.: Грані-Т, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-465-290-9
  • Хвильовий М.. Санаторійна зона: Повісті, оповідання, роман / Передмова, примітки М. Г. Жулинського; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик. — Харків: Фоліо, 2010. — 506 с. — (Укр. літ-ра. Колекція). — ISBN 978-966-03-4688-8