Запорозька Січ

Січова Рада в Запорозьких козаків.

Запоро́зька Сі́ч або Запорі́зька Сі́ч — укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися відомості про вісім Запорозьких Січей, які наслідували одна одну. У сучасності, термін Запорозька Січ також іноді вживається для позначення усієї території та устрою Війська Запорозького.

Цитати

	В давні часи українська громада жила своїм республіканським саморядом та самосудом, як за давніх вічових князів, так і за козаків, і замерла тільки в часи знесення Запорізької Січі 1775 року, коли було вбито Росією останнє українське саморядне народне віче в Січі, остання купа чи громада в цілій слов'янщині. Той дух не замер в українському народі і до нашого часу, не вважаючи на панщину, на знесення козаччини, на знесення вибірного права сільських та міських громад; той демократичний дух уже внявся в українській літературі та в українській інтеліґенції і виявляється ще виразніше в теперішні часи, за що українську літературу й інтеліґенцію постигла урядова кара од великоруського панства та централістичного абсолютизму. — З трактату «Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини (Сьогочасне літературне прямування)».
	— Іван Нечуй-Левицький

	Відомі на сьогодні джерела не дають відповіді на питання, де була Запорізька Січ у XV - першій половині XVI ст. Для пізнішого часу джерельна інформація багатша. Вона дає підстави вважати першою з відомих Запорізьких Січей Хортицьку, що існувала у 1553-1557 рр. Хортицька Січ була створена за активної участі Гетьмана запорозьких козаків князя Дмитра Вишневецького, людини незвичної і яскравої долі.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Загинула під ударами колонізаторів Запорозька Січ загинула з тієї ж причини і Гетьманщина, але волелюбний дух запорозького козацтва, демократичні традиції християнської козацької республіки живуть і досі, сприяючи боротьбі за незалежність українського народу розбудову незалежної української держави.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Запорозька Січ, де не було кріпацтва, а натомість панували демократичні порядки, становила собою історичну альтернативу тому шляхові, яким ішла Російська імперія з її феодально-кріпосницьким гнобленням, що мало чим відрізнялося від рабства, з її колоніальною політикою денаціоналізації, зросійщення, з абсолютистськи необмеженою централізованою царською владою. — З промови «Запорозька Січ — антипод Російської імперії» (1994)
	— Олена Апанович

	Після Хортиці Запорозька Січ розташовувалася почергово на острові Томаківка (60-ті роки XVI-1593 р.), річці Базавлук (1593-1638 рр.), Микитному Розі (1638-1652 рр.), річках Чортомлика (1652-1709 рр.), Кам'янці (1709-1711 рр.), в Олешках (1711-1734 рр.), на річці Підпільній (1734-1775 рр.). Отже, всього 8 дніпровських Січей, п'ять з яких були на території Дніпропетровської області, дві — на Херсонщині, а одна — в самому Запоріжжі. Після ліквідації Січі російською владою у 1775 р. частина козаків перенесла її до гирла Дунаю, де вона існувала протягом 1775-1828 рр. під назвою Задунайська.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	Столицею козаків, місцем, куди вони зверталися своїм серцем і помислами, місцем, де розташувався центр козацтва була Запорозька Січ. Назва «Січ» походить від слова «сікти» тобто «рубати» і означала первісне укріплення з дерева й хмизу. Нерідко поруч із цією вживалася інша назва — «Кіш». Слово «кіш» тюркського походження, зокрема, у татар воно означало військову ставку, місцезнаходження вождя. Отже, з того часу, коли перші козаки почали створювати свої військові об'єднання, обирати ватажків, будувати укріплення-бази, вони стали вживати ці слова на позначення столиці Війська Запорозького і його головного (генерального) уряду.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

	У той час, коли майже у всіх європейських країнах панували монархи, у запорожців існувала прогресивна республіканська форма правління. Кожен козак мав право голосу у загальній раді, якій належала вся повнота влади. Рада керувала всіма важливими справами на Січі, її внутрішньою та зовнішньою політикою, вирішувала проблеми миру та війни, приймала й відправляла посольства, займалася судочинством. Рада зазвичай збиралася у перший день Нового року (1 січня за старим стилем), у день Покрови Пресвятої Богородиці (1 жовтня), на другий-третій день після Великодня — найбільшого релігійного свята православних. Але могли збиратися і надзвичайні ради, і для цього було досить бажання першого-ліпшого запорожця в будь-якому місці й коли завгодно. Звичайно, привід для зібрання мав бути вагомим.
	— о. Юрій Мицик, Сергій Плохій

Див. також

• Козацька рада
• Хортицький замок

Джерела

• о. Юрій Мицик, Сергій Плохій. Як козаки Україну боронили. Видання 2-ге. — Київ: Кліо, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-7755-66-0