Карл Маркс

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Карл Маркс
Marx3.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Карл Маркс (1818–1883) — німецький філософ, ідеолог соціалізму.

Економіко-філософські рукописи[ред.]

  • Якщо ви любите без пробудження взаємності, тобто, якщо ви не здатні проявом себе в якості люблячої людини зробити себе людиною любимою, то ваша любов безсила і становить нещастя.
    Джерело: Economic and Philosophical Manuscripts // Erich Fromm (1961). Marx's Philosophy of Man. p. 168.
  • Що менше ви їсте, п'єте, купуєте книг, ходите до театру чи на бали, чи до шинку, і що менше ви думаєте, кохаєте, теоретизуєте, співаєте, малюєте, фехтуєте тощо, то більше ви зможете заощадити і більше зростатиме ваш скарб, який не сточить ні міль, ні іржа — ваш капітал. Що мізерніше ваше буття, що менше ви проявляєте своє життя, то більший ваш статок, то більше ваше відчужене життя, то більше ви накопичуєте своєї відчуженої сутності. Все що економіст відніме у вас у вигляді життя та людяності, він відшкодує вам у вигляді грошей та багатства. І все те, чого не зможете ви, зможуть для вас ваші гроші: вони можуть їсти, пити, ходити на бали та до театру, вони можуть придбати мистецтво, освіту, історичні цінності, політичний вплив; вони можуть подорожувати. Все це вони можуть привласнити, все це вони можуть придбати; вони — справжнє багатство. Та хоча вони можуть робити це все, вони бажають лише творити самих себе, купувати самих себе, адже все інше їм підпорядковано. Коли хто має пана, він має і слугу, і йому нема діла до слуги пана. Отже всі пристрасті та вся діяльність мусить втонути у зиску. Робітник мусить мати лише те, що йому необхідно, аби хотіти жити, і мусить хотіти жити лише для того, аби те мати.
    Джерело: Economic and Philosophical Manuscripts // Erich Fromm (1961). Marx's Philosophy of Man. pp. 144–145.

про Київську Русь[ред.]

  • Подібно до того, як імперія Карла Великого передує утворенню сучасних Франції, Німеччини та Італії, так і імперія Рюриковичів передує утворенню Польщі, Литви, прибалтійських поселень, Туреччини та самої Московії
    Джерело: К.МАРКС. Економічні рукописи 1857-1859 років. Критика політичної економії (черновий начерк 1857-1858 рр.) ч. І. // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание 2. Том 46. ч. 1, с. 204. — приведено з: ж-л «Скепсис»: Передмова від Іституту Марксизму-Ленінізму ЦК КПРС
  • Незграбна, громіздка і скоростигла імперія, збита Рюриковичами, подібно іншим імперіям аналогічного походження, розпалася на уділи, ділилася і дробилася між нащадками завойовників, мучилася феодальними війнами, роздиралася на частини чужоземними народами, що вдиралися в її межі.
    Джерело: тамож

Про історію Московії, Росії[ред.]

  • У кривавому болоті московського рабства, а не в суворій славі норманської епохи стоїть колиска Росії. Змінивши імена і дати, побачимо, що політика Івана ІІІ і політика сучасної московської імперії є не просто схожими, а й тотожними… Навіть і тоді, коли Росія стала незалежною, вона й далі залишалася країною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба з величчю монгольського володаря, якому Чингізхан заповів підкорити світ… Політика Росії – незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка російської політики – підкорити світ і правити в ньому – є й буде незмінною. Московський панславізм – це лише одна з форм московського загарбництва.
    Джерело: «Викриття дипломатичної історії XVIII століття» (1856)
  • Московія вирісла і була вихована в мерзенній та жалюгідній школі монгольського рабства. Свою владу вона заслугувала тільки тим, що в майстерності рабства вона стала віртуозом.
    Джерело: тамож
  • Іван <III> повалив Золоту Орду, але не прийнявши бій, а кинувши їй виклик удаваним бажанням боротися і спровокувавши наступальні дії з її боку, які виснажили рештки її життєвих сил і поставили її під смертельний удар племен одного з нею народу, яких він спромігся обернути на своїх союзників. Одного татарина він перехитрив за допомогою іншого.
    Джерело: тамож

Окремі цитати[ред.]

  • Релігія — опіум народу.[1]
  • Будь-яка нація може і мусить вчитися від інших.
  • Вихователь сам повинен бути вихованим.
  • В історії економічних учень старогрецькі мислителі виявляють таку саму геніальність і оригінальність, як і в усіх інших галузях. Історично їх світогляд створює теоретичні вихідні пункти сучасної науки.
  • Великі видаються нам великими лише тому, що ми самі стоїмо на колінах.
  • Революції — локомотиви історії.
  • Ми страждаємо не лише від живих, але й від мертвих.
  •  

Філософи тільки по-різному пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його.[2]
 — Тези про Фойєрбаха (1845). Теза № 11

 

Die Philosophen haben die Welt nur verschieden interpretirt; es kommt aber darauf an, sie zu verändern.[3]

  •  

Не свідомість людей зумовлює їхнє буття, а навпаки — їхнє буття зумовлює їхню свідомість.[4]
 — До критики політичної економії (1859). Передмова

  • Геґель зауважив десь, що всі великі всесвітньо-історичні події й особи з’являються, так-би мовити, двічі. Він забув додати до цього: перший раз — як траґедія, другий раз — як фарс.[5]
  • Зброя критики не може, звичайно, замінити критики зброєю, матеріальна сила повинна бути повалена матеріальною ж силою, але теорія стає матеріальною силою, як тільки вона оволодіває масами. Теорія здатна оволодіти масами, коли вона доводить ad hominem, а вона доводить ad hominem, коли стає радикальною. Бути радикальним — значить зрозуміти річ в її корені. Але коренем є для людини сама людина[6]

Про Маркса[ред.]

  • Подібно до того, як Дарвін відкрив закон розвитку органічного світу, так Маркс відкрив закон розвитку людської історії…
     — Фрідріх Енгельс під час виступу на могилі Маркса (Нова історія. Частина II. — Київ: Радянська школа, 1976. — С. 191)
  • Атеїзм Маркса — це найпрогресивніша форма раціональної містики, ближча до Майстера Екгарта чи дзен-буддизму за більшість тих борців за Бога та релігію, які звинувачують його у «безбожності».
     — Еріх Фромм (Marx's Philosophy of Man. Ch. 6., 1961)

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1001.


Примітки[ред.]

  1. Див. також Опіум народу у Вікіпедії.
  2. Тези про Фойєрбаха. Вперед (2009-05-22). Процитовано 2016-03-08.
  3. Thesen über Feuerbach на Вікіджерелах
  4. До критики політичної економії. Вперед (2013-12-23). Процитовано 2016-03-08.
  5. Вісімнацяте Брюмера Луї Бонапарта
  6. До критики геґелівської філософії права.
    http://bibliograph.com.ua/encSlov/9/71.htm