Максим Горький

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Максим Горький
Maxim Gorky authographed portrait 1.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Максим Горький (справжнє: Олексій Максимович Пєшков; рос. Алексей Максимович Пешков; 1868—1936) — російський і радянський письменник, драматург.

Цитати[ред.]

  •  

Ворог у нас — один, його обличчя нам добре відоме, принцип його політики знайомий віддавна — «розділяй і владарюй»...

 

 

Враг у нас — один, лицо его хорошо известно нам, прием его политики издревле знаком — «развеляй и властвуй»... — [1]

  •  

Відчуття «державності» починається з визнання індивудумом корисності для нього державних установ. У державі, де можна безнаказано руйнувати університети, цинічно заперечувати всіляку «законність», провокувати всюди й у всьому, — у такій державі слова «державні установи» звучать як глузування...

 

 

Чувство «государственности» начинается с признания человеком полезности для него государственных учреждений. В стране, где возможно безнаказанно разрушать университеты, цинически отрицать всякую «законность», провоцировать всюду и во всем, — в такой стране слова «государственные учреждения» звучат как насмешка...[2]

  •  

Забобони — уламки старих істин.[3]

 

  •  

День — це маленьке життя, і треба прожити його так, ніби ти маєш померти зараз, а тобі зненацька подарували ще добу.[4]

 

  •  

На кареті минулого нікуди не заїдеш.

 

 

В карете прошлого никуда (далеко) не уедешь.[5]

  •  

Кожна психічно здорова людина, становить немовби туго згорнуту хартію, пописану враженнями історичного буття її народу, її предків. За сприятливих умов ця хартія, розгорнувшись, збагачує нас такими відрадними явищами, як Шевченко, Пушкін, Міцкевич, — люди, котрі втілюють дух народу з найбільшою красою, силою і повнотою.

 

 

Каждий духовно здоровый человек являет собою как бы туго свернутую хартию, исписанную впечетлениями исторического бытия его племени, его проедков. В счастливых условиях эта хартия, развертываясь, обогащает нас такими радостными явлениями,как Шевченко, Пушкин, Мицкевич, — люди, воплощающие дух народа с наибольшею красой, силой и полностью.[6]

  •  

Кожна народність — це джерело незліченних можливостей збагачення життя енергією духу і необхідно, в інтересах швидшого росту світової культури, аби енергія ця розвивалася нормально, вливалася в життя — на щастя й радість нам — за умови найширшої свободи.

 

 

Каждое племя есть источник неисчислимых возможностей обогащеныя жизни энергиею духа, и необходимо, в интересах быстрейшего роста мировой культуры, чтобы эта энергия развивалась нормально, втекала в жизнь — на счастье и радость нам — при условии наибольшей свободы.[7]

  •  

Моє знання російської народності та знайомство з її історією не дають мені певності в тому, що ця народність володіє вийнятковими талантами в справі державного будівництва.

 

 

Мое знание великорусской народности и знакомство с ее историей не дают мне уверенности в том, что эта народность обладает исключительными талантами в деле государственного строительства.[8]

Примітки[ред.]

  1. Горький М. О русской интеллигенции и национальных вопросах. — С. 15.
  2. Горький М. О русской интеллигенции и национальных вопросах. — С. 13.
  3. Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 53.
  4. Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова.
  5. Ашукин, Ашукина, с. 64
  6. Горький М. О русской интеллигенции и национальных вопросах. — С. 14.
  7. Горький М. О русской интеллигенции и национальных вопросах. — С. 14.
  8. Горький М. О русской интеллигенции и национальных вопросах. — С. 8.

Джерела[ред.]

  • Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. – Москва, 1955. – 668 с.
  • Горький, Максим. О русской интеллигенции и национальных вопросах. (Ответ на анкету «Украинской жизни») // Украинская жизнь. — М., 1912. — № 9. — С. 7-15.