Губерман Ігор Миронович
| Ігор Миронович Губерман | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Губерман Ігор Миронович (нар. 1936, Харків) — радянський і російський письменник єврейського походження. Автор власної віршованої форми під назвою «гаріки».
Цитати
[ред.]- На власному горбі і на чужому я виняньчив поняття просте: безглуздо йти на танк з ножем, але якщо дуже хочеться, то варто[1].
- На всіх роздоріжжях, що пройдені, тримали, бажаючи мені щастя, сталеві обійми батьківщини і шию мою, і зап'ястя[1].
- У кольоровому різноголосому хороводі, в мерехтінні відмінностей є люди, від яких світло виходить, і люди, які поглинають світло[1].
- Баби одягаються зараз, пам'ятаючи, що чули від подружок: мета наряду жінки — показ, що і без нього вона не гірше[1].
- Ласкаво зі злом природа змішана, як тьма ночей зі світлом днів; чим більше ангельського в жінці, тим густіше диявольського в ній[1].
- Душею своєю, чуйною і чистою, інших ми схвалюємо не цілком; вельми несимпатична в егоїста до себе любов сильніше, ніж до мене[1].
- Живи і співай. Поспішати не треба. Природний тонкий механізм: будь-яке зло — своєю же отрутою свій отруює організм[1].
- Завжди мені було цікаво, як разюче гріховна духовність жінки — тілесна, а тіло — диявольськи духовне[1].
Примітки
[ред.]
