Перший вінок

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Перший вінок» — жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Вийшов у 1887 у Львові, з друкарні Товариства імені Шевченка. Обсяг альманаху 464 сторінок. Альманах з'явився за активної допомоги Івана Франка.

Цитати про альманах[ред.]

  •  

Галичанка Наталія Кобринська перша написала Олені Пчілці з пропозицією разом редагувати альманах. «Це мало бути дуже ориґінальне видання: альманах із творів самих тільки авторок-жінок і на теми виключно з жіночого життя», — згадує Олена. Обидві жінки взяли на себе видавничі витрати. Зрештою, альманах мав успіх у Галичині, а в Києві його продавали в книгарнях[1]. — «Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки»

  — Ольга Полюхович
  •  

На сторінках «Першого вінка» представлені чільні літературні імена: Леся Українка, Олена Пчілка, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка... Кобринська виступала не лише як белетристка, а також і як авторка програмних статей. [...] Вона знов-таки стверджувала, що становище жінки є дзеркалом, у якому відбивається стан культури, рівень суспільних свобод. Усі теоретизування про інтелектуальну неспроможність жінки, спричинену її фізіологією, об'ємом мозку тощо, Кобринська вважає сміховинними[2].

  Віра Агеєва
  •  

У повісті «Товаришки» (1887) Олени Пчілки, яка увійшла до «Першого вінка», порушено питання жіночої освіти та самореалізації. [...] У цій повісті відбито різницю поколінь: молодше покоління рішуче пориває з батьківським домом задля професійної реалізації, а батьків такий дух часу відверто лякає[1]. — «Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки»

  — Ольга Полюхович
  •  

У своєму листі до Олени Пчілки від 1 жовтня 1885 року Кобринська подає власну візію видання: белетристика, «часть наукова про розвій і теперішній стан жіночого питання і жіночої освіти в цивілізованім світі», а також «біографії знатних жінок, бібліографія книжок про жіночу справу, звістки про працю жіночу, орнаментику, господарство, звичаї»[3]. — «Краса, контроль і праця у прозі Наталі Кобринської»

  — Ірина Борисюк
  •  

У цьому альманаху вміщено поетичні та прозові тексти Наталії Кобринської, Олени Пчілки, Уляни Кравченко (справжнє ім'я Юлія Шнайдер), Ганни Барвінок (Олександра Білозерська-Куліш), Лесі Українки, Дніпрової Чайки (Людмила Василевська-Березіна), Софії Окуневської, Людмили Старицької, Анни Павлик, Ольги Франко та інших. У передмові читаємо: «Наша книжка, се перший у нас голос, піднесений в справі жіночого питання. Важне се питання давно занимає уми самих передових людей в найбільш освічених краях Европи». Також у передмові зазначено, що ніхто краще від самих жінок не знає про їхні насущні питання[1]. — «Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки»

  — Ольга Полюхович

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ: 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4


Bookmark-new.svg