Перший вінок
«Перший вінок» — жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Вийшов у 1887 у Львові, з друкарні Товариства імені Шевченка. Обсяг альманаху 464 сторінок. Альманах з'явився за активної допомоги Івана Франка.
Цитати про альманах[ред.]
Галичанка Наталія Кобринська перша написала Олені Пчілці з пропозицією разом редагувати альманах. «Це мало бути дуже ориґінальне видання: альманах із творів самих тільки авторок-жінок і на теми виключно з жіночого життя», — згадує Олена. Обидві жінки взяли на себе видавничі витрати. Зрештою, альманах мав успіх у Галичині, а в Києві його продавали в книгарнях[1]. — «Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки» |
|||||
| — Ольга Полюхович |
На сторінках «Першого вінка» представлені чільні літературні імена: Леся Українка, Олена Пчілка, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка... Кобринська виступала не лише як белетристка, а також і як авторка програмних статей. [...] Вона знов-таки стверджувала, що становище жінки є дзеркалом, у якому відбивається стан культури, рівень суспільних свобод. Усі теоретизування про інтелектуальну неспроможність жінки, спричинену її фізіологією, об'ємом мозку тощо, Кобринська вважає сміховинними[2]. |
|||||
| — Віра Агеєва |
У повісті «Товаришки» (1887) Олени Пчілки, яка увійшла до «Першого вінка», порушено питання жіночої освіти та самореалізації. [...] У цій повісті відбито різницю поколінь: молодше покоління рішуче пориває з батьківським домом задля професійної реалізації, а батьків такий дух часу відверто лякає[1]. — «Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки» |
|||||
| — Ольга Полюхович |
У своєму листі до Олени Пчілки від 1 жовтня 1885 року Кобринська подає власну візію видання: белетристика, «часть наукова про розвій і теперішній стан жіночого питання і жіночої освіти в цивілізованім світі», а також «біографії знатних жінок, бібліографія книжок про жіночу справу, звістки про працю жіночу, орнаментику, господарство, звичаї»[3]. — «Краса, контроль і праця у прозі Наталі Кобринської» |
|||||
| — Ірина Борисюк |
У цьому альманаху вміщено поетичні та прозові тексти Наталії Кобринської, Олени Пчілки, Уляни Кравченко (справжнє ім'я Юлія Шнайдер), Ганни Барвінок (Олександра Білозерська-Куліш), Лесі Українки, Дніпрової Чайки (Людмила Василевська-Березіна), Софії Окуневської, Людмили Старицької, Анни Павлик, Ольги Франко та інших. У передмові читаємо: «Наша книжка, се перший у нас голос, піднесений в справі жіночого питання. Важне се питання давно занимає уми самих передових людей в найбільш освічених краях Европи». Також у передмові зазначено, що ніхто краще від самих жінок не знає про їхні насущні питання[1]. — «Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки» |
|||||
| — Ольга Полюхович |
Примітки[ред.]
- ↑ а б в Бунтарки, 2020, с. 73
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 17
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 88
Джерела[ред.]
- Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ: 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4
